Сьогодні відзначається свято Грузинської ікони Божої Матері. Її історія пов’язана з переселенням та відкриттям чудотворної ікони після відвезення з Грузії до Росії. Ця ікона, відома також як Дороговказниця, стала об’єктом великого шанування та святкувань у православній традиції. Вона є символом путівництва до Бога та вічного спасіння.

Історія і чудеса цієї святої ікони, яка веде до Господа

Коли 1622 року перський шах Аббас підкорив Грузію, багато християнських святинь викрали, відвезли до Персії та продали російським купцям, які перебували в той час у цій країні. Так Грузинська ікона Божої Матері, прикрашена сріблом і золотом, потрапила до якогось купця Стефана, який зберігав її з глибоким шануванням і благоговінням. У цей самий час у Ярославлі купець Георгій Литкін, у торговельних справах якого Стефан був у Персії, отримав уві сні одкровення про святиню, придбану Стефаном, і наказ відіслати її в Чорногорський монастир Архангельської єпархії, заснований 1603 року. Коли 1629 року Стефан повернувся на Батьківщину і показав ікону Георгію Литкіну, той згадав про своє видіння і вирушив у Двінські межі в Чорногорську обитель (названа вона так тому, що була побудована на гористому й похмурому місці, яке здавна називали Чорною горою; згодом обитель перейменували на Красногорську). Там ікона і прославилася чудотворіннями. 1654 року під час морової виразки ікону принесли до Москви, і ті, хто молився перед нею, уникали смертоносної виразки.

Нині ікона перебуває в храмі Живоначальної Трійці в Нікітниках м. Москви. Безліч списків із Грузинської ікони Божої Матері, що зберігаються і зберігалися раніше в багатьох храмах Москви, храмі святителя Мартіна Сповідника (Вознесіння Господнього) в Олексіївській новій слободі, Раїфській Богородичній гуртожитковій пустелі Казанської єпархії, зруйнованому 1935 року храмі на честь Грузинської ікони Пресвятої Богородиці в Санкт-Петербурзі (при подвір’ї Красногорського Богородицького чоловічого монастиря Архангельської єпархії), свідчать про її глибоке шанування.

У 1658 році з благословення Патріарха Никона було встановлено щорічне святкування Грузинської ікони Божої Матері. Служба була складена 1698 року доглядачем Московської друкарні Феодором Полікарповим.

Богородицю часто називають Заступницею всього роду християнського, а ще – Путівницею. Це два з п’яти основних типів зображення Богоматері на іконах. Саме до типу Дороговказниці, Одигітрії (грец. Οδηγήτρια – вказує Шлях) належить Грузинська ікона Божої Матері. У цій іконографії якнайкраще відображається суть Богородиці. Як на шлюбі в Кані Галілейській Пресвята Богородиця говорить усім: що скаже Він вам, те зробіть (Ін. 2:5) – у цьому все Її служіння, – так і на Грузинській іконі Вона постає Путівницею до Бога і вічного спасіння. Тримає біля серця, на лівій руці немовля Ісуса, а правою рукою вказує на Нього. Богонемовля тримає в лівій руці сувій, а правою благословляє. Голова Божої Матері схиляється до Сина. Усім Своїм виглядом Діва Марія показує спосіб життя християнина: тримати в серці Бога, усіма думками прагнути до Нього і творити заповіді Божі.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

О, Пресвятая Богородице, пред Твоєю іконою “Грузинською” приносимо ці святі молитовні дари від нас, недостойних Твоїх слуг. З смиренням підносимо прохання до Твого благословенного образу, знаючи, що Ти почуєш наші молитви. З вірою просимо виконання наших прохань: полегшуй скорботи тим, хто страждає, даруй здоров’я хворим, зцілюй слабких і недужих, гони злих духів від нас, визволяй від образ, прости грішників, очисти від прокази, помилуй маленьких дітей і даруй нащадків тим, хто прагне цього. Мати Божа, Ти також визволяєш від ув’язнень і темниць, лікуєш всілякі страхи та недуги. Усе це можливо завдяки Твоєму посередництву перед Твоїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом. О, Пресвята Мати, Пречиста Богородице! Не припиняй молитись за нас, Твої недостойні раби, які славлять Тебе, шанують і просять захисту перед Твоїм святим образом. Надія в Тебе невичерпна, і наша віра в Тебе беззаперечна, Приснодіво, Преславна і Непорочна – славимо, шануємо і співаємо пісні Тоб Божа Матиі. Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія