Нинішній день є спільним вшануванням апостолів Петра і Павла, яке засвідчується їхньою мученицькою смертю в Римі. Традиція вшановування цих святих апостолів сягає давніх часів, і місце їхнього поховання було священним для ранньохристиянської громади. Апостол Петро, зрілий чоловік з родиною, та апостол Павло, молодий і неодружений, розрізняються за походженням та життєвим шляхом, але обидва зробили значний внесок у поширення християнства та написання Послань.

Вшанування мученицької кончини і величезний внесок двох великих апостолів

Нинішній день спільного вшанування апостолів Петра і Павла історично встановлений як спогад про їхню мученицьку кончину в Римі близько 67 року, в час царювання імператора Нерона. За Переданням, апостола Петра було розіп’ято на хресті вниз головою, бо він казав, що не достойний померти так, як помер Спаситель. Апостола Павла, який мав за походженням своїм права римського громадянина, не розіп’яли, а стратили через відсічення голови мечем.

Здавна склалася традиція згадувати спільно день пам’яті цих двох апостолів, місце їхнього поховання було священним для перших християн. Вже у IV столітті святим рівноапостольним Костянтином Великим було споруджено храми на честь цих святих апостолів у Римі та Константинополі.

Святі апостоли Петро і Павло дуже різні – за походженням, характером, життєвим шляхом, освітою, сімейним станом тощо. На момент покликання Петро був зрілим чоловіком, мав сім’ю, а Павло був молодим і неодруженим. Петро був братом Андрія Першозваного, та й Петром (від грец. Πέτρος – «камінь, скеля») його назвав Ісус Христос – до цього звичайний галілейський рибалка мав ім՚я Симон. Апостол Петро супроводжував Христа під час Його земного служіння, тричі Його відрікався, але потім покаявся.

Натомість апостол Павло ніколи не бачив Господа в тілі і не був ані з числа 12-ти перших апостолів, ані з числа 70-ти наступних. Він походив з багатої знатної родини, мав ім՚я Савл і був ревним служителем-фарисеєм, гонителем християн, але після явлення йому Господа Ісуса Христа кардинально змінив свої переконання. Фарисей Савл став апостолом Павлом та охопив місіонерською проповіддю більшу частину Римської імперії. До речі, в Новому Завіті його Послань також найбільше – 14. Водночас апостол Петро залишив Церкві 2 послання, які називаються соборними – бо не мають конкретного адресата серед осіб або місцевих Церков, як це характерно для послань апостола Павла (Послання до римлян, до коринф’ян, до галатiв, до ефесян, филип’ян та ін.)

Святі апостоли Петре і Павле, моліть Бога за нас!