Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день пам’яті святителя Миколая Чудотворця

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю всіх з днем вшанування святителя Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських!

Чому серед багатьох святих саме він має таку велику пошану? Тому, що своїм життям і служінням він подає приклад втілення головних чеснот. Він є зразком віри, яка втілюється у ділах. Він сам виявляє милосердя до потребуючих та спонукає до такого милосердя інших.

Живучи та служачи у складних зовнішніх умовах святитель Миколай спонукає нас ніколи не забувати, що всякий час є принагідним для творення добрих діл.

Вшановуючи і прославляючи святого Миколая найперше ми повинні розуміти та усвідомлювати, що його благодійність та милосердя мали своє джерело у незламній глибокій вірі в Бога. Народився і зростав він у час, позначений ще могутністю язичництва, яке спиралося на владу Римської держави. Бути християнином тоді означало бути переслідуваним, як злочинець. Бо коли ти не шанував офіційно визначених божків, коли не кланявся ідолам і не приносив їм жертву – за це підлягав ти покаранню і переслідуванню.

На час життя святого Миколая припало декілька хвиль жорстоких гонінь. Але жодне з них не відвернуло його від віри в єдиного істинного Бога. Навпаки – у випробуваннях він лише зміцнювався. Тому Господь покликав його до служіння архієрейського, до очолення християнської громади у Мірах Лікійських. Щоби він, як світильник, був поставлений на високому свічнику і освітлював шлях спасіння для багатьох.

Якщо в першій половині життя святого Миколая Церква зазнавала гонінь зовнішніх, з яких вийшла переможно у час царювання рівноапостольного Костянтина Великого, то в другій половині життя церковне життя зазнало смути від єресей і внутрішніх розділень. Але, не мавши страху перед гонителями та мучителями язичниками, святий Миколай не побоявся протистояти і лжевчителям, які під іменем християнства проповідували аріанську єресь, спотворюючи Євангеліє своїми мудруваннями.

Тож коли нині ми прославляємо цього угодника Божого як правило чи зразок віри, то маємо розуміти, що святий Миколай зберігав, засвідчував та проповідував цю істинну віру в умовах важких. В умовах, коли багато було перешкод зовнішніх, коли багато хто спокушався і відпадав. Цим він спонукає і нас бути міцними у нашому власному сповідуванні віри, не нарікати на зовнішні труднощі, не чекати умов більш комфортних чи сприятливих, не знаходити виправдання у складності залишитися справжнім християнином у світі, який лежить у злі.

Бо ми не можемо змінити всього, не здатні перемогти все зло і прогнати всю темряву віку цього – це здійснить лише Господь, коли вдруге зі славою прийде судити живих і мертвих. Але коли ми не можемо змінити все – чи означає це, що не слід нічого змінювати? Коли не можемо допомогти всім нужденним, потурбуватися про всіх, хто страждає, виявити милосердя до всіх потребуючих – то хіба означає це, що справа допомоги ближнім є беззмістовною і боротьба проти проявів зла – безнадійною?

Роби те що можеш в тих обставинах, які є, роби з надією на Бога і з любов’ю до ближніх, і це буде на благо тобі та іншим – ось яку науку не просто словами, а прикладом життя подає нам святий Миколай. Зберігай, плекай і примножуй віру, виявляй її у ділах милосердя – і кожна така справа стане ніби ще однією свічкою, запаленою в темряві. Сама собою вона не прожене всю темряву, але саме там, де потрібно, світла стане більше.

Святий Миколай стверджує нас в тому, що боротьба зі злом, несправедливістю, зі спокусами ложних мудрувань є складною, але ніколи не буває безнадійною. Так, справді ворог, який протистоїть нам, є сильним, але на боці тих, хто сповідує істину і примножує добрі діла завжди є Господь, в Якому знаходять опертя знесилені, втіху – засмучені, допомогу – потребуючі.

Тому хоча і відділяє нас від часу земного життя та служіння святителя Миколая сімнадцять століть, він залишається прикладом і зразком діяльної, живої віри, яка долає перешкоди та перемагає. І наш час, як і ті давні часи, наповнений темрявою. І нині зло так само прагне панувати над людьми. Але і тепер, як і тоді, ми здатні, з Божою допомогою опиратися цій темряві, від вогню своєї віри запалювати нові серця, теплом любові до ближніх зігрівати потребуючих.

Ми здатні бути співпрацівниками, помічниками святого Миколая у численних добрих ділах. Нехай вони не здаватимуться нам самим великими чи значними, бо не кожна людина має матеріальні можливості до зовнішньо великих діл. Але в очах Божих кожна така справа є дорогоцінною і стає скарбом небесним, який зберігається для вічності.

Дорогі брати і сестри!

У обставинах війни, горя і страждань все те, чому навчає нас святий Миколай і для чого він слугує живим прикладом, стає ще більш важливим. Тож бажаю всім нам бути достойними його учениками і послідовниками у вірі та добрих справах.

А в день сьогоднішнього його прославлення ми особливо просимо святителя Миколая, ім’я якого означає «переможець народів», наблизити перемогу правди і добра для України.

Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас!

Амінь.