Жителі громади зі сльозами на очах створили живий коридор шани, проводжаючи Воїна-земляка, який віддав життя за незалежність Батьківщини

Бучацька громада з глибоким болем й у скорботі зустріла «на щиті» полеглого Захисника України, Воїна-земляка Степана Хавара.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Жителі громади вийшли на дороги, створивши живий коридор шани, щоб гідно провести свого Героя до рідного дому. Люди зі сльозами на очах схиляли голови, тримаючи в руках квіти та синьо-жовті прапори. Сумні звуки церковних дзвонів і спільна молитва супроводжували шлях Воїна Степана до його останнього земного притулку.

Степан Хавар віддав своє життя, захищаючи Батьківщину. Громада висловлює йому низький уклін і щиру вдячність за його мужність, відвагу, відданість і безмежну любов до України.

Громада попрощалася із Степаном в його рідному селі Жизномир, на вулиці Івана Франка, 13. Чин похорону відбувся сьогодні, 13 жовтня о 12:00.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Степана Хавара стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Степана як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.