Предстоятель Православної Церкви України назвав заздрість небезпечною духовною отрутою, яка руйнує серце людини.

Архіпастир нагадав біблійні приклади, де заздрість призвела до злочину і смерті

Митрополит Епіфаній: «Заздрість – це гниль для душі, що руйнує любов і життя»

У своїх роздумах Предстоятель Православної Церкви України Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній порівняв заздрість із гниллю в природі: вона так само отруює і знищує, стає непридатною і для людини, і для спільноти.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

За словами архіпастиря, заздрість — це один із найпідступніших гріхів, який не дає людині навіть примарного задоволення. Навпаки, він паралізує добрі порухи серця, стаючи «гниллю для кісток», як говорить Святе Писання.

Митрополит нагадав, що заздрість — це скорбота та злість через благополуччя ближнього. Вона стала причиною першого гріха диявола, який, заздривши славі Божій, втратив світло і впав у темряву. Вона ж була причиною першого братовбивства, коли Каїн убив Авеля; через неї цар Саул ненавидів Давида; нею керувалися книжники й фарисеї, коли гнали і врешті видали на смерть Ісуса Христа.

«Фінал заздрості завжди один, — наголосив владика. — Це злість, ненависть, злочин, смерть і вічна ганьба того, хто піддався цій хворобі душі».

Заздрість, за словами Предстоятеля, є духовною хворобою, яка швидко руйнує все добре в серці людини і веде до сварок, брехні, лукавства, лицемірства, злоби та розбрату. Вона руйнує не тільки особисте життя, а й дружбу, братерство, любов, навіть відносини між державами та народами.

Ліки від цього згубного гріха — вдячність Богові, лагідність, терпіння, смирення і любов. «Не існує так званої «білої» чи нешкідливої заздрості. У будь-якій формі вона вбиває любов до ближнього, а разом із тим і любов до Бога», — підкреслив Блаженніший.

На завершення він закликав вірних берегти свої серця від цієї духовної отрути:

«Бережіть свої серця, свої духовні фортеці, храми душі, від диявольських підступів, від руйнування і смерті. З Богом – життя і міць, з добром та любов’ю – вічність і слава».

ДЖЕРЕЛО