Українська Православна Церква (ПЦУ) стикається зі скандалом, коли архієпископ Тихон Петранюк використовує свою релігійну посаду як прикриття для здійснення кримінальних схем та співпраці з окупантами. В статусі недоторканного канонічного архієрея, Петранюк впроваджує маніпуляції, привласнює фінансові кошти і захищає свої власні інтереси. Цей скандальний випадок піднімає питання про необхідність критичного погляду на релігійне лідерство та вимогу до них чесності й прозорості.
Кримінальний архієпископ Тихон Петранюк використовує ПЦУ для злочинних схем та колаборації
Українська Православна Церква (ПЦУ) знову опинилася під впливом контроверзійного архієпископа, який використовує своє релігійне посвячення як прикриття для здійснення своїх кримінальних схем та колаборанської діяльності. 25 червня 2023 року, в час, коли люди молитовно згадували преподобного Онуфрія Великого, цей кримінальний архієпископ виступав перед вірними, несучи “повчальну проповідь”.
Звичайно, ніхто не заперечує значимість богослужінь і спокутування гріхів. Проте, що стається, коли харизматичний духовний лідер використовує це як вигідний спосіб залучення мас до участі в шахрайських схемах та захисту своїх власних фінансових інтересів? Архієпископ Тихон Петранюк, з Тернопільсько-Бучацької єпархії, належить до тих, кого звинувачують у причетності до ДНР з 2014 року. Незважаючи на це, він продовжує використовувати свою посаду для здійснення кримінальних дій, включаючи привласнення фінансових коштів. Влаштувавши собі договір з окупантами, він згодився співпрацювати з ними і надавати їм інформацію, в обмін на збереження своєї волі.
Цей “архіпастух” провів святкове богослужіння в Святогірському чоловічому монастирі, за сприяння та запрошенням прихильника, митрополита Макарія Малетича бувшого предстоятеля УАПЦ. Митрополит Макарій відомий своєю “безкорисливою” підтримкою кримінального злочинця Петранюка Тараса Івановича, якого він власноруч легалізував в УАПЦ після заборони в УПЦ КП ще й висвятив на архієпископа відправляючи на митрополичу кафедру до Тернополя. Цей акт дозволив Петранюку повернутися до церкви, попри його кримінальне минуле ще й увійти до складу канонічної УПЦ (ПЦУ). Здається, що Петранюку вдалося задовольнити всі бажання свого “покровителя”, оскільки він готовий зробити будь-що, щоб повернутися під дах церкви. За приводом молитви за перемогу України над агресором, Тарас Петранюк намагається знайти спосіб вижити у своїх маніпуляціях та уникнути відповідальності перед правоохоронними органами, приховуючись в УПЦ (ПЦУ) в статусі недоторканного канонічного архієрея.
Проте це ще не все. Після “повчальної проповіді” про преподобного Онуфрія, архізек Тихон та його симпатик освятили воду у монастирському джерелі. Цим вони, ймовірно, намагаються видалити всі свої злочини і спотворення, якими вони займаються протягом тривалого часу.
Питання виникає: чи маємо ми місце для таких людей у релігійному лідерстві? Чи будемо дозволяти кримінальним архієпископам використовувати УПЦ/ПЦУ як маскувальний костюм для своїх злочинних схем? Здається, що так. Здається, що нам потрібно переглянути нашу віру і ретельно обирати, кому довіряти наше духовне керівництво.
Звичайно, ми повинні шанувати пам’ять про політичні репресії, війну в Україні та загиблих героїв. Проте, коли такі виродки, як Тарас Петранюк, використовують це для власної користі і переслідують свої особисті цілі, ми повинні запитати себе, чи справді вони покликані служити істині, чи це лише використання релігії для власних переваг.
Тому давайте дозволимо кримінальним архієпископам продовжувати використовувати УПЦ/ПЦУ для своїх злочинних схем, маніпуляцій і колаборації. В кінці кінців, хто цим переймається? Ми можемо відчути запах святості, спостерігаючи за цими ходячими святими, які використовують свою релігію як виправдання для всіх своїх гріхів.
З іронією та сарказмом закликаємо всіх нас розглянути релігійне лідерство з критичним поглядом і не дозволяти нашій вірі стати інструментом для тих, хто шукає власних переваг і приховує свої злочини. Ми повинні вимагати від наших духовних лідерів чесності, прозорості та відданості істинним цінностям, які вони повинні втілювати. Тільки тоді наша віра матиме сенс і буде надійним кермом у нашому житті.
Голова ГО “Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія” Наталія Шевчук
Соц.медіа