12 травня віряни згадують преподобного Амфілохія Почаївського — святого, який пройшов через переслідування радянської влади та став духовним символом українського православ’я.

Старець із Тернопільщини присвятив життя молитві, лікуванню людей і захисту Церкви

12 травня Православна Церква України молитовно вшановує пам’ять Преподобного Амфілохія Почаївського — одного з найвідоміших українських подвижників ХХ століття, життя якого стало символом жертовного служіння людям, духовної мужності та незламності віри у часи жорстоких радянських переслідувань.

Підтримати молитву

Майбутній святий народився 1894 року в селі Мала Іловиця на Тернопільщині у простій багатодітній родині Головатюків. Від дитинства Яків Головатюк зростав в атмосфері щирої молитви, праці та любові до ближнього. Його батько був відомим костоправом і травником, а згодом цей дар лікування перейшов і до самого Якова.

Після пережитих випробувань Першої світової війни та австрійського полону він повернувся додому, однак серцем дедалі більше прагнув чернечого життя. У 1925 році Яків залишає мирське життя і вступає до Почаївської лаври, де приймає монаший постриг з іменем Йосип.

Саме в монастирі Господь відкрив у ньому особливі духовні дари. До преподобного Амфілохія щодня приходили сотні людей — за молитвою, порадою та зціленням. Люди свідчили про його прозорливість, здатність допомагати важкохворим та підтримувати тих, хто втрачав надію.

Навіть лікарі дивувалися його знанням людського тіла та здатності визначати складні травми без медичних обстежень. Проте сам старець завжди наголошував, що справжнє зцілення приходить від Бога через віру, смирення і молитву.

Найважчим випробуванням для преподобного стали роки радянських гонінь на Церкву. У 1962 році після активного захисту Троїцького собору Почаївської лаври від закриття радянська влада жорстоко помстилася старцю. Його примусово помістили до психіатричної лікарні, де тривалий час піддавали приниженням, ізоляції та насильницькому лікуванню психотропними препаратами.

Однак навіть у стражданнях преподобний Амфілохій не втрачав миру в душі та продовжував молитися за людей. Його слова — «За смирення Бог дає благодать любові» — стали духовним заповітом для тисяч вірян.

Після звільнення старець повернувся до рідної Малої Іловиці, де до останніх днів життя приймав людей, допомагав хворим і підтримував усіх, хто приходив до нього зі своїм болем. Він ніколи не брав грошей за допомогу, вважаючи служіння ближньому справжнім обов’язком християнина.

1 січня 1971 року преподобний Амфілохій відійшов до Господа. Але й сьогодні тисячі паломників приїжджають до місць, пов’язаних із його життям, свідчачи про духовну допомогу та зцілення за молитвами святого.

Для сучасної України постать преподобного Амфілохія Почаївського залишається живим нагадуванням про силу віри, яка здатна вистояти перед будь-якими переслідуваннями. Його життя стало прикладом того, як любов до Бога і людей може перемагати страх, насильство та темряву епохи.

Молитва до преподобного Амфілохія Почаївського цілителя

О, всеблаженний отче наш Амфілохію, земний Ангеле і небесний чоловіче! Припадаємо до тебе з вірою й любов’ю і молимось тобі старанно: яви нам, смиренним і грішним, святе свое заступництво: бо через гріхи наші не маємо сміливості просити за потреби свої Господа і Владику нашого, але тебе, молитвеника благоприємного до Нього, маємо і просимо тебе з великою старанністю: випроси нам Його благі дари для душ і тіл наших: віру правдиву, любов до всіх нелицемірну, у злостражданнях терпеливість, тяжко хворим – від недугів оздоровлення, тим, хто під тягарем скорбот і напастей падають, і в житі своєму впали у відчай, молитвами твоїми отримати скоре полегшення і визволення. Не забудь, блаженний отче, і обитель цю, в якій подвизався, і яка шанує тебе, але збережи її і всіх, хто живе і подвизається в ній, і на поклоніння до неї приходить, неушкодженими від спокус диявольських і всякого зла. Коли ж настане наш від тимчасового життя відхід і до Вічності переселення, не залиш нас без помочі твоєї небесної. Але молитвами твоїми всіх нас приведи до пристані спасіння і спадкоємцями всесвятого Царства Христового покажи нас, щоб оспівували і славили ми невимовні щедроти Людинолюбця Бога Отця і Сина i Святого Духа, і твоє з преподобним Іовом отцівське заступництво на віки-віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія