У статті висловлюється підтримка та надія на перемогу України у день другої річниці початку російського вторгнення. Підкреслюється важливість внутрішньої опори та духовності в боротьбі зі злом.

Повна готовність перемогти: надія, віра, і молитва

З Богом – до Перемоги! Саме це хочу побажати всім в день другої річниці від початку повномасштабного військового російського вторгнення в нашу державу. Ця дата, 24 лютого, залишиться в історії українського народу назавжди трагічною. Але ми всі щиро прагнемо іншої, світлої дати – дати нашої великої Української Перемоги. І віримо, що з кожним днем вона стає ближчою.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

У кожного – своя сумна історія, яка почалася 24 лютого 2022 року. Бо немає серед українців тих, кого б ця війна не торкнулася, не змінила, не позбавила би чогось, не вплинула б. Всі ми нині живемо в умовах постійної загрози для життя. Серед нас є ті, хто на власному досвіді знає, що таке втратити домівку і стати вимушеним переселенцем чи біженцем. Є ті, кому довелося пройти пекло окупації чи полону. Водночас як багато й тих, хто ще досі в полоні, як багато тих, хто втратив рідних і близьких, і не лише військових, а й мирних мешканців різного віку, яких російські загарбники вбили бомбами, ракетами, дронами й обстрілами, або кого стратили чи закатували, чинячи геноцид нашого народу.

Війна – це страшна річ, ми це знаємо вже не зі слів. Але вона сталася в нашому житті не з нашої волі, а як крайній прояв одержимості, бісівської люті та жаги вбивства з боку осатанілих російських загарбників на чолі з кремлівським тираном. Не одна людина провадить цю криваву війну, її підживлюють і продовжують силами мільйонів інших – тих, хто з різних причин прагнуть нас знищити. 

Але перемагаймо в цій боротьбі зі злом! Правда на нашому боці, й нам Бог помагає. Інакше України вже б не було. Успіх всякої боротьби завжди сполучається з надією на перемогу. Хто втрачає надію, хто вважає себе не здатним перемогти, той сам відкриває шлях до поразки. Тому маємо зміцнювати наш дух, нашу внутрішню опору – віру, надію, любов. Адже без цієї внутрішньої опори майже неможливо отримати опору зовнішню.

Просімо Господа зупинити поширення зла, зупинити російську агресію і наблизити перемогу для України. Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Джерело: Митрополит Епіфаній