У роздумах Митрополита Епіфанія постать Шевченка постає як духовний символ боротьби за свободу.

У час війни українці знову звертаються до слова Кобзаря як до джерела сили

Слово Шевченка як духовний дороговказ для України – роздуми у дні пам’яті Кобзаря

Для кожного українця знайомство з Тарасом Шевченком відбувається по-своєму. З роками його слово відкривається глибше — різке, правдиве, без прикрас, але водночас сповнене великої любові до людини й до України. Саме на цьому неодноразово наголошує Епіфаній, розмірковуючи про значення постаті Кобзаря для сучасного українського суспільства.

Підтримати молитву

9 і 10 березня — особливі дні для національної пам’яті. 9 березня ми згадуємо народження Тарас Шевченко, а 10 березня — його відхід у вічність далеко від рідної землі. Проте у травні українці вшановують ще одну важливу дату — річницю перепоховання поета, його повернення в Україну. За словами Предстоятеля Православної Церкви України, це повернення стало глибоким духовним символом того, що Шевченко завжди був зі своїм народом, навіть тоді, коли був відірваний від нього фізично.

Митрополит Епіфаній підкреслює, що творчість Шевченка не була створена для заспокоєння чи втіхи. Вона пробуджує, викриває неправду, закликає до відповідальності. Саме тому його слово залишається живим і сьогодні, коли Україна знову переживає тяжкі випробування війною, втратами і боротьбою за свободу.

Шевченко дуже точно відчував небезпеку, яка походила від імперської політики московщини. У своїх творах він без ілюзій показував жадобу до чужої землі, зневагу до людської гідності та прагнення поневолити народ. Сьогодні його рядки звучать як застереження, яке не втратило актуальності. За словами Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, у ці дні ми особливо відчуваємо, що Шевченко говорить до нас як сучасник, бо його біль за Україну перегукується з болем нинішнього покоління.

У 2026 році постать Кобзаря постає не як сторінка з підручника, а як духовний співрозмовник, який допомагає вистояти. У час глобальної нестабільності, війни та руйнування старих ілюзій його слово знову стає опорою. Воно нагадує, що свобода не дається без боротьби, що гідність — це щоденний вибір, а правда потребує мужності.

Окремо Митрополит Епіфаній звертає увагу на ще одну думку Шевченка, яка сьогодні звучить особливо сильно — заклик до єдності. Поет добре розумів, що внутрішній розбрат може знищити народ не меншою мірою, ніж зовнішній ворог. Тому його слово й нині спонукає українців триматися разом, підтримувати одне одного і пам’ятати, заради чого ведеться боротьба.

У дні пам’яті Тараса Шевченка Церква закликає не лише вшановувати поета, а й замислюватися над його словами. Бо там, де є єдність, віра і любов до Батьківщини, народ знаходить силу пройти через будь-які випробування. І саме в цій духовній єдності, як наголошує Предстоятель Православної Церкви України, народжується надія на перемогу і мир для України.

З Богом — до правди, до свободи і до єдності.

ДЖЕРЕЛО