12 липня Митрополит Епіфаній виголосив проповідь про Послання апостола Павла до Римлян. Одна настанова в цій проповіді торкається болю, який носить у собі кожна родина воїна.

Настанова, яку важко прийняти

Владика процитував слова Христа з Євангелія від Луки:

«Любіть ворогів ваших… благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас» (Лк. 6:27-28).

Предстоятель сам визнав: ця настанова для багатьох здається дивною, навіть неможливою для виконання. Особливо для людини, чий син чи чоловік сьогодні на фронті.

Різниця між злом і людиною

Митрополит Епіфаній дав пояснення, яке знімає найбільшу напругу цієї настанови. Любов до ворога не означає примирення зі злом, яке той чинить.

Владика сказав прямо: зло слід ненавидіти, бо воно губить людину. Але цю ненависть не можна переносити на саму людину. Так діє Бог — Він ненавидить зло, але виявляє милість до грішника.

Це не заклик пробачити війну чи забути про неї. Це заклик не дозволити ненависті до ворога отруїти власне серце.

Не перемагай зло злом

Проповідь Владика завершив словами апостола Павла:

«Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим 12:21).

Гріха не можна перемогти іншим гріхом. Неправду не можна перемогти іншою неправдою. Це правило працює навіть тоді, коли ворог прийшов на твою землю зі зброєю.

Слово для родин воїнів

Для матері, що чекає сина з фронту, ця настанова — не абстракція. Це щоденний внутрішній бій: як не дати ненависті поглинути душу, залишаючись твердим у захисті своєї землі.

Митрополит Епіфаній не говорив у цій проповіді безпосередньо про війну чи зброю — це загальна недільна настанова про ставлення до ворогів. Але саме зараз, коли ворог прийшов на нашу землю, ця настанова звучить інакше, ніж звучала б у мирний час.

Ми, застосовуючи слово Владики до нашої реальності, розуміємо його так. Боронити державу зброєю і берегти власне серце від ненависті — це не взаємовиключні речі. Це два різні фронти однієї боротьби.