Історія святого Меркурія, чия мужність народилася зі смирення.

Сила, що не потребує меча

24 листопада Церква з благоговінням вшановує пам’ять преподобного Меркурія Чернігівського — подвижника, який поєднав у своєму житті ратний подвиг і смиренну службу Богові. Його образ стоїть осібно у нашій духовній історії: воїн, який віддав силу і мужність своїй землі, а душу — Христові.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

За переданням, Меркурій належав до воїнів, які обороняли стародавній Чернігів у часи великої небезпеки та спустошень. Він знав тягар війни, але разом із тим відкрив у серці джерело віри, що з часом стало дороговказом до духовного життя. Військова слава ніколи не затулила йому погляду на головне — на Божу правду.

Після завершення служби він залишив світську славу та став на шлях чернечого подвигу. Вибір, який роблять не з слабкості, а з сили. У монастирських стінах преподобний Меркурій провів роки молитви, посту та служіння ближнім, утверджуючи тих, хто поруч, у надії й мужності.

У народі зберіглася пам’ять про нього як про захисника не лише міста, а й серця людини — серця, що прагне правди й миру. Його духовна твердість і відданість християнській вірі стали свідченням того, що справжня сила народжується зі смирення.

Сьогодні образ святого Меркурія набуває нового звучання. У час війни та випробувань він нагадує нам:

– вірність — це вибір;

– мужність — це тиша серця, що довіряє Богові;

– святость — це шлях, відкритий кожному.

Молитвами преподобного нехай Господь укріпить наш народ, дарує мир, зцілення і духовну стійкість у боротьбі зі злом.

МОЛИТВА ДО ПРП. МЕРКУРІЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО

О, преподобний і богоносний отче наш Меркуріє, великий подвижнику Бригинський і Чернігівський чудотворцю, всім, хто з молитвою припадає до тебе, скоропослушний помічнику! Все життя своє Отця, Сина і Святого Духа ти славив та любов’ю бувши сповнений до Бога і людей. Хреста свого взявши ти послідував за Христом, тому і багато скорбот перетерпів, та віру зберіг і диявола посоромив. Любов’ю своєю і лагідністю багатьох людей ти до Бога привів, а всі, хто зверталися до тебе за допомогою, не відходили без нічого і непочутими. Великий дар лікування маючи, допомагав ти, найперше, душу зцілити, а потім і тілесну недугу вгамувати. Перейшовши від трудів земних до небесних осель, не залишив нас, а ще більше виявляєш до нас свою любов, якою обдарував тебе Господь ще від народження твого. Маючи велику сміливість до Христа Спасителя нашого, Його щиро благай, щоб спастися нам, бо віримо, що, за молитвами до тебе, будуть вислухані всі наші благання і збереже нас Господь у всякій непорочності та чистоті.

О, священна главо, предивний отче наш! Виблагай у Великодаровитого Бога нашого всякий дар, всім і кожному благопотрібний, та охороняй нас від усякого зла, скорботним утіху подавай, хворим – зцілення, безнадійним – надію, невіруючим – віру міцну, а всім нам любов нелицемірну, щоб за твоїм заступництвом ми досягнули Небесного Царства, де ти нині з усіма святими перебуваєш, і там оспівували Бога, дивного у святих Своїх, Йому ж честь і поклоніння возсилаємо Отцю і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія