Захисник Батьківщини Василь Паламар мужньо боровся за свою землю, повернувся додому після 9 місяців очікування – пам’ять про його відвагу назавжди залишиться в наших серцях

Волочиська громада знову в скорботі: війна забрала життя ще одного відважного захисника України – Василя Олексійовича Паламаря.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Василь з гідністю боронив українську землю від російського окупанта і віддав найдорожче, що мав – своє життя.

Василь народився 13 серпня 1983 року в Бучачі Тернопільської області. Після закінчення школи та навчання у Бучацькому професійно-технічному училищі № 26, де здобув професію муляра, штукатура та маляра, доля привела його разом із сім’єю до Тернополя, де працював у дитячому будинку-інтернаті.

Згодом Василь оселився в селі Великий Ходачків, де познайомився з майбутньою дружиною Вітою. У 2008 році народився їхній син Святослав. Життя підготувало йому важкі випробування: він рано втратив і матір, і батька.

У 2018 році, повернувшись з-за кордону, Василь оселився у Волочиську з братом, де підтримував бабусю і дідуся.

6 жовтня 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України, а вже 25 січня 2024 року Василя було оголошено зниклим безвісти на полі бою в Запорізькій області.

9 місяців і 7 днів – така довга дорога нашого полеглого Героя до свого останнього місця спочинку. Ворожа куля підступно забрала його молоде життя.

Василь мав багато мрій та планів у житті, надзвичайно любив свою сім’ю. Він був щирим патріотом, турботливим батьком, люблячим братом і вірним другом.

Його відданість військовій присязі, прагнення до справедливості та незламна віра в Україну залишаться у наших серцях назавжди.

Приносимо глибокі співчуття сімʼї, рідним, близьким, друзям, побратимам Василя Паламаря у зв’язку з цією непоправною втратою.

Низький уклін захиснику України. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Нехай спочиває з Богом…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Василя як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.