Митрополит Епіфаній закликає до уваги до внутрішнього духовного життя, підкреслюючи важливість наших дій та ставлення до Бога. Він розглядає значення Великого посту як час для роздумів над нашим місцем у світі та нашим духовним розвитком.

Великий піст як час для самовдосконалення та духовного зростання

Кожен день або наближає нас до Бога, або віддаляє від Нього – це залежить від того, як ми цей день проведемо: чи слухаємо серце, чи чуємо голос совісті, чи живемо за заповідями Божими, плекаючи чесноти, і чи розкаюємося у своїх гріхах, виправляючи вчинене нами зло. Адже немає на землі жодної безгрішної людини.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Як ми живемо, куди йдемо, якою буде для нас вічність? Час Великого посту спонукає нас замислитись над цим, чіткіше зрозуміти, хто ми є і якими ми можемо стати, що нам заважає, а що надає сил, аби боротися з тяжкими випробуваннями, які ми нині проходимо. Піст і молитва – дієві, перевірені часом, благодатні ліки для оздоровлення нашої душі і тіла.

Найчастіше під час Великого посту звучить особлива молитва, яку багато століть тому уклав один з великих подвижників Церкви Христової Єфрем Сирін. Ця покаянна молитва хоч і коротка, але дуже глибока за змістом і проникає в самісіньке серце, бо вона дуже чітко формулює духовні потреби кожного християнина.

«Господи і Владико життя мого, дух лінивства, безнадійності, владолюбства й марнослів’я не дай мені!» – так починає святий Єфрем Сирін свою особливу молитву. Найперше, від чого він просить Господа уберегти його – це від духовного лінивства. Адже цей гріх є дуже небезпечним. Це набагато більше, аніж просто небажання щось робити. Це – апатія, байдужість, це духовний вірус, який робить нерішучою нашу волю у будь-якій боротьбі – як із ворогом зовнішнім, так і внутрішнім, духовним.

Від духа безнадії також просимо нас вберегти, бо що є гіршим за зневіру? Це велика небезпека, підступна спокуса диявольська. Той, хто допускає у свою душу зневіру, відчуває себе покинутим, в серці оселяється порожнеча, темрява і нестерпна тяжкість життя. Не дай Бог нікому відчути всю тяжкість зневіри!

Владолюбство і марнослів’я теж не дадуть вам нічого доброго, тому й від цих гріхів застерігає у своїй молитві святий Єфрем Сирін. «Дух же чистоти, смиренної мудрості, терпіння і любові даруй мені, рабу Твоєму» – натомість просить він. Чистоти помислів, думок, прагнень, бажань наших, а відтак і дій, вчинків, справ. Смиренності й мудрості, аби її, справжньої смиренності, досягти. Бо смиренність – це не слабкість, не підкорення сильнішому, це – велика сила. Це здатність не возгордитися, пам՚ятати про свої недоліки, вміти контролювати свої глибини серця, стежити там за «всякою тінню» і мати волю її виявити, висвітлити, виправити.

Дух терпіння й любові – як же він нам всім нині особливо потрібний! Як стерпіти і подолати весь наш шлях страждань, випробувань і скорбот у цьому світі? Без любові і терпіння – ніяк. Такий приклад нам Своїм життям подав Сам Син Божий. Терпіння і вияв любові до Бога і до ближніх – про це завжди говорив Господь Ісус Христос, це свідчить Він у дні Свого земного життя, це Він явив на Голгофі, до цього закликав кожного з нас, і це наближає нас до Бога.

Велика молитва Єфрема Сиріна закінчується надзвичайно важливим проханням: «Даруй мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки віків». Не варто судити інших за їхні гріхи, треба ловити насамперед себе на всякому засудженні, зосередити духовний погляд на власному серці. Лише за нього ми несемо повну відповідальність – і перед собою, і перед людьми, і перед Богом.

Бажаю всім, щоби слова цієї великої постової молитви кожним з нас втілювалися у вчинки та спосіб нашого життя – не лише тепер, але і повсякчасно!

Джерело: Митрополит Епіфаній