Є радість, якою хочеться поділитися з усією Тернопільщиною. Єпископа Ужгородського і Закарпатського Варсонофія (Рудніка), уродженця Почаєва, відзначено Подякою Голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука.

Нагорода знайшла владику в суботу, 3 жовтня 2026 року. Про це повідомила Закарпатська єпархія Православної Церкви України.

Владика прийняв відзнаку так, як личить архієреєві. Він щиро подякував за визнання і благословив Руслана Стефанчука на подальше служіння Україні та українському народу.

Почаївське коріння

Для нашого краю ця новина особлива. Владика Варсонофій виріс у Почаєві, під дзвонами Лаври, серед людей, які змалку знають ціну молитві.

Тут, у рідному місті, Володимир Руднік працював секретарем міської ради. Тут перед ним відкривалася світська кар’єра. Але він обрав інший шлях – чернечий постриг і повне віддання себе Церкві.

Владика не раз говорив, що досвід роботи в громаді не був випадковим. За його словами, ця посада була дана йому Всевишнім не для світського возвеличення, а як школа для майбутнього служіння.

Про рідний Почаїв архієрей говорить з особливою теплотою. Почаївську лавру він називає українською святинею світового масштабу.

Послух на кордоні

Відтоді, як владика Варсонофій очолив Закарпатську кафедру, минуло понад десять років. Це край на західному кордоні держави, де переплітаються різні мови, традиції і віросповідання.

Служити там – означає щодня бути мостом між людьми. І водночас – твердо свідчити про українську Церкву.

Сам владика сприймає своє служіння як послух. «Архієрей – це, в першу чергу, чернець, і доручення церкви – закон», – каже він.

Молитва, що тримає

Нинішня відзнака приходить у час, коли Україна дванадцятий рік бореться з російським агресором. Кожна наша парафія, від Почаєва до Ужгорода, нині молиться про одне.

Ми молимося за наших воїнів на фронті. Молимося за їхніх матерів, дружин і дітей, які щодня чекають звістки. Молимося за полонених, зниклих безвісти і полеглих.

У такий час особливо важливо, щоб Церква і держава чули одне одного. Подяка від керівника парламенту засвідчує, що голос Церкви в Україні важить.

Найважче – в собі

Владика Варсонофій ніколи не говорив про служіння як про звання чи почесті. На запитання, що в ньому найскладніше, відповів просто: «Найскладніше – це боротьба з самим собою».

Ці слова знайомі кожному, хто щиро молиться. І саме вони допомагають зрозуміти, чому владика у відповідь на нагороду не говорив про себе.

Він благословив. Благословив державного діяча на служіння народові. Так чинить пастир, для якого будь-яка честь – лише привід ще раз помолитися за людей і за Батьківщину.

Тернопільська земля дала Церкві ще одного вірного архієрея. Радіємо за нашого земляка і молитовно бажаємо владиці Варсонофію многих і благих літ служіння.