6 жовтня — день, коли Церква згадує мученика, що став першим екзархом Константинопольського Патріарха в Україні та символом духовної стійкості.

Його стратили за Православ’я, але його голос продовжує лунати в серцях вірних

Священномученик Никифор — голос вірності та правди серед бурі унійного розділення

Сьогодні, 6 жовтня, Православна Церква України вшановує пам’ять святого священномученика Никифора, архідиякона і першого екзарха Константинопольського патріарха в Україні — постать, котра стала символом непохитної вірності Православ’ю у найскладніші часи церковної історії нашого народу.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Після Берестейської унії 1596 року, коли більшість єпископів Київської митрополії пішли шляхом підпорядкування Риму, Никифор залишився голосом тих, хто не зрадив духовної єдності зі своїм Матір’ю-Церквою — Константинопольським престолом. Його слово, сповнене істини та мужності, стало опорою для тих, хто прагнув зберегти чистоту православної віри.

Святий архідиякон не мав земної зброї, але мав найпотужнішу силу — віру. Не мав військ, але мав духовну армію однодумців, які, слідом за ним, не скорилися тиску. Його переслідували, катували, ув’язнили — та не зламали. У Києві він прийняв мученицьку смерть, але його подвиг став початком нового духовного відродження — першою іскрою автокефальної свідомості в Україні.

Священномученик Никифор був не просто історичним свідком подій — він став пророком єдності, нагадуючи: істинна віра не може бути куплена чи нав’язана, вона живе в серці людини, яка здатна пожертвувати всім заради істини Христової.

Його пам’ять сьогодні є особливо близькою для Українського Православ’я, що пройшло шлях до відновлення автокефалії, підтвердженої Томосом Вселенського Патріарха. Бо саме з таких подвигів, як Никифорів, народжується духовна незалежність, укорінена в правді, свободі й вірі.

Святий священномученик архідиякон Никифор був канонізований Синодом Української Православної Церкви як ревний захисник Православ’я та борець проти унії. Причислення священномученика Никифора до лику святих відбулося 28 жовтня 2001 року у Свято-Георгіївському храмі м. Львова. У 2002 році священномученика Никифора канонізував Священний Синод Білоруської Православної Церкви.

«Будьте мужні, стійте у вірі, будьте сильні» (1 Кор. 16:13).

Священномученик Никифор залишається для нас прикладом, як тримати віру серед бурі, як зберегти істину серед спокус, і як стояти до кінця — з любов’ю до Бога і своєї Церкви.

Молитва до святого Никифора

Отче Никифоре, завждишній за нас пред Богом ходатаю і нині Церквою всьому світу явлений! Своїм життям ти показав любов Христову до смерті за свої долі, стояння за Істину навіть до крові.

Ведучи, що в цю годину продумано з’явив тебе Господь як нового молитовника і заступника за Святе Православ’я, закликаємо тебе: умоли Вседержителя Бога зберегти і вберегти Апостольську Соборну Церкву неушкодженою від усяких єресей, незгод і розколів, особливо від вітром хитаних пастирів і людинолюбців.

Укріпи в нас ревність за славу Божу, щоб кожен у своєму званні та чині богоугодними словами і ділами явився істинним послідовником Христа Спасителя, і щоб прославилося цим Всесвятійше Ім’я Отця і Сина і Святого Духа, в віки віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія