Степан Хміль, помічник військового капелана 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, з початку повномасштабного вторгнення вирушив на фронт. У липні 2023 року його висвятили на священика. Навесні цього року Степан отримав поранення, пройшов реабілітацію й повернувся до виконання своїх обов’язків. Свою історію він розповів журналістам.

Як військовий капелан Степан Хміль допомагає підтримувати віру та моральний дух українських військових на передовій

Степан Хміль — помічник військового капелана 105 окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України, який з початку повномасштабного вторгнення вирушив на фронт. У липні 2023 року його висвятили на священика. Навесні цього року Степан отримав поранення, пройшов реабілітацію й повернувся до виконання своїх обов’язків. Свою історію він розповів журналістам.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

На питання про обов’язки помічника капелана, Степан пояснив, що спершу мав би опікуватися капеланом, носити зброю та стежити за його безпекою. Однак, наразі він самостійно проводить богослужіння.

«Я служу служби сам», — каже Степан. Він наголошує на важливості спілкування з військовослужбовцями та їхніми родинами, а також підтримці Православної Церкви України.

Коли Степан тільки починав своє служіння, військовослужбовці ставилися до нього з певною недовірою. «Вони не розуміли до кінця, що я з ними роблю», — згадує він.

Але з часом, коли зрозуміли, що його мета — відслужити службу, поспілкуватися, висповідати, ставлення змінилося на тепліше.

Степан поки не проводить служб онлайн, але використовує дистанційні бесіди та розмови для підтримки військовослужбовців та їхніх родин. Він зазначає, що капеланам потрібна підтримка та обмін досвідом, яких зараз бракує.

Степан підкреслює важливість співпраці з психологами. «Мені пощастило, що у нас в підрозділі є психолог Юрко, і ми стоваришувалися», — розповідає він.

Ця співпраця дозволяє їм разом ефективно допомагати військовим, використовуючи різні методи підтримки.

Степан багато років був активним членом «Пласту». Він згадує, як на нього вплинули два православні священики, які проповідували під час літніх таборів. Їхні дії та слова надихнули його стати священиком і служити людям з любов’ю.

Степан долучився до військової служби у 2022 році. «Я повернувся з Німеччини і вирішив йти на фронт», — розповідає він.

Спершу його не взяли до армії, але згодом він став помічником капелана Євгена Флисти і виїжджав на схід разом з ним.

На фронті Степан продовжує проводити богослужіння, навіть під час обстрілів. «Гупає там десь, а вони стоять спокійно, слухають молитву, моляться разом», — каже він.

Ці служби додають віри і надії військовим, зміцнюють їхній дух.

Навесні цього року Степан отримав поранення під час обстрілу. «Було страшно, природний страх, всеохопний», — згадує він.

Проте завдяки швидкій допомозі медиків він вижив і повернувся до служби після двох тижнів у госпіталі.

Степан планує вступити до військового закладу, щоб глибше вивчити військову справу. Він визнає, що ще багато чого не розуміє, але готовий вчитися і далі підтримувати своїх побратимів.

Історія Степана Хміля — це приклад вірності, відданості та жертовності. Його служіння на фронті є символом незламного духу українських військових, які борються не тільки за свободу своєї країни, але й за віру та людяність.

Джерело: Суспільне Тернопіль