Головний сержант Юрій Луханін із села Петриків Великоберезовицької громади зазнав важких поранень під час виконання бойового завдання на Харківщині. Попри зусилля лікарів, життя воїна врятувати не вдалося

Трагічна звістка з фронту надійшла у Великоберезовицьку громаду: на Харківщині від важких поранень помер захисник України Юрій Луханін.

Підтримати молитву

З перших днів повномасштабного вторгнення житель села Петриків Луханін Юрій Васильович (30 грудня 1974 р.н.) став на захист Батьківщини. Він проходив службу на посаді головного сержанта п’ятої стрілецької роти другого стрілецького батальйону територіальної оборони військової частини А7033.

4 червня 2026 року воїн-земляк отримав важкі поранення під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лютівка Харківської області.

«Попри зусилля медиків, 6 червня Юрій Васильович помер у військовому госпіталі від травм, отриманих на полі бою. У воїна залишилися дружина Світлана та доньки Дарія і Катерина», – поділилися у громаді.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Юрія Луханіна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував.

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Юрія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.