Великий Четвер у християнській традиції відзначається як день згадування Тайної вечері та подій останньої вечері Ісуса Христа з апостолами. Це також день підкреслення значення любові та служіння.

Тайна вечеря та обряд омивання ніг: символіка та послання

Великий четвер має особливе місце серед днів Страсного тижня. Цього дня Церква згадує Тайну вечерю Господа нашого Ісуса Христа з Його учнями, апостолами. На цій вечері Спасителем було встановлено головне церковне Таїнство – Таїнство Євхаристії, або Причастя.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Одразу зауважимо: Тайна вечеря не означає, що вона була якоюсь прихованою чи секретною. Її таємничість полягає в тому, що під час неї звершується для нас свята Таїна, стається незбагненне – хліб стає Тілом, а вино стає Кров’ю Христовою: «І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26: 26 – 28). Причастивши апостолів, Господь заповідав завжди звершувати це Таїнство.
Таїнство Євхаристії звершувалось вже в перші віки християнства, звершується у нас нині та буде звершуватись до кінця віку. Тайна вечеря була здійснена Спасителем за день до святкування старозавітної Пасхи. Юдеї святкували її на згадку про чудесний вихід ізраїльського народу з Єгипту, де вони перебували в рабстві протягом поколінь. Як і багато інших подій старозавітної історії, юдейська Пасха була прообразом новозавітного, істинного Великодня, вона готувала людей до прийняття справжнього спасіння від рабства гріха та смерті. Це спасіння мав принести людям Син Божий.
Тайна вечеря розпочалася з обряду омивання: Син Божий, Вчитель і Спаситель здійснює обряд, який традиційно виконували слуги: Він омиває апостолам ноги. Знявши з Себе верхній одяг, підперезавшись рушником, налив в умивальницю води і почав омивати ноги Своїм учням і обтирати рушником. Апостол Петро здивувався і відмовлявся спочатку, адже Спаситель робив те, що традиційно виконували раби, але Ісус Христос, пояснив: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною… Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте» (Ін. 13: 8, 14 – 17). Таким чином, Він власним прикладом показав, що в Царстві Божому панує не земна слава чи звання, а любов, служіння і смирення.
Великий четвер – це і спомин про моління Спасителя в саду Гетсиманському про чашу: «І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти» (Мф. 26: 39). І також відбувається зрада Іуди, який поцілунком видає Христа в руки ворогів, відправляючи Його на людське судилище і хресну смерть.