Війна, яка триває в Україні майже 3 роки, принесла ще одну непоправну втрату: Тернопільщина втратила молодого воїна Олександра Савощенка.

30 грудня 2024 року зупинилося серце 24-річного військовослужбовця Савощенка Олександра Романовича, уродженця Харківщини та мешканця села Острів Великоберезовицької громади Тернопільської області.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Олександр Савощенко народився 7 березня 2000 року в Харківській області. Він служив водієм першої зенітної кулеметної роти у військовій частині А 4917. Одружившись, переїхав до села Острів, де продовжував свою службу в складі Збройних сил України.

Під час виконання обов’язків отримав поранення, після чого проходив реабілітацію. Попри це, Олександр повернувся до своєї військової частини та продовжив службу. Його відданість обов’язку стала прикладом незламності для рідних і побратимів. Олександр Савощенко назавжди залишиться у серцях тих, хто знав його, як відважного захисника України та людину, яка не боялася боротися за мир на рідній землі.

Траурний кортеж із тілом загиблого прибув у село Острів 1 січня 2025 року об 11:30. Мешканці громади вийшли на вулиці, щоб гідно провести воїна, який захищав українську землю. Маршрут кортежу пролягав через низку центральних вулиць Тернополя, включаючи Тролейбусну, Сергія Короля, Руську, та Микулинецьку.

Парастас відбудеться 2 січня, о 19:00. Чин похорону призначено на 3 січня 2025 року об 11:00. У цей день родина, друзі, побратими та громада попрощалися з Олександром, віддаючи належну шану його пам’яті.

Ми завжди будемо пам’ятати і шанувати подвиг наших земляків, які поклали своє життя, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет нашої держави.

Висловлюю найщиріші співчуття сімʼї, рідним, близьким, друзям, побратимам Олександра Савощенка у зв’язку з цією непоправною втратою.

Низький уклін захиснику України. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Нехай спочиває з Богом…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Назарія як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.