Перемога — це не подія, а довгий шлях віри, жертовності і надії, наголошує Предстоятель ПЦУ.

Мир має бути вистражданим і справедливим

Український народ сьогодні живе одним спільним прагненням — перемогою і миром. Саме про це у своїх роздумах говорить Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Епіфаній, наголошуючи, що для українців перемога — це не лише військовий результат, а передусім можливість зберегти життя, свободу і майбутнє свого народу.

Підтримати молитву

За словами Митрополита Епіфанія, українці сьогодні прагнуть не завоювань і не чужих територій, а миру на власній землі. Для нас перемога означає завершення довгої і виснажливої війни, повернення до мирного життя, можливість виховувати дітей без страху і будувати державу без загрози знищення.

Предстоятель звертає увагу на глибокий зміст самого слова «перемога». В українській традиції воно звучить інакше, ніж у мові агресора. Це не «після біди», не очікування, що щось станеться саме по собі. Українське слово «пере-мога» означає надзусилля — готовність робити більше, ніж здається можливим. Саме так сьогодні живе український народ, щодня докладаючи сил, часто понад людські можливості, щоб вистояти і здобути свободу.

Особливу роль у цьому шляху відіграють українські воїни, яких світ називає незламними. Їхню стійкість визнають навіть вороги, називаючи наших захисників «кіборгами». Це визначення стало символом не лише сили, але й духовної витривалості. Адже перемога народжується не лише на полі бою — вона народжується у серці, у вірі, у готовності жертвувати собою заради ближнього.

Митрополит Епіфаній наголошує, що боротьба українців має не лише військовий, але й духовний вимір. Народ, який молиться, який не втрачає надії і не зрікається правди, уже має внутрішню перемогу. Саме ця духовна сила допомагає вистояти тоді, коли здається, що сил більше немає.

Предстоятель підкреслює, що перемога не є миттєвою подією. Це довгий шлях жертовності, терпіння і віри. Мир, до якого прагнуть українці, має бути справедливим і надійним, вистражданим і вимоленим. Лише такий мир може стати справжнім благословенням для народу.

У своїх роздумах Митрополит закликає не втрачати надії і продовжувати цей шлях разом — з Богом, з вірою і з любов’ю до України. Бо навіть маленька надія, підкріплена молитвою і спільною працею, має велику силу.

І саме тому українці сьогодні не мають іншого вибору, окрім як іти вперед — дорогою надзусилля, дорогою віри, дорогою перемоги.

ДЖЕРЕЛО