12 липня у Тернопіль привезли Олександра Осадка. Про це повідомила дружина Ганна Осадко.
«Саша приїхав. Мені дуже важило, аби Саша загинув не даремно. Кум, з яким у перші дні війни пішли добровольцями і воювали пліч-о-пліч, і який був свідком усього, розповів вчора.
— Не даремно, Ань. Багато москалів ми побили. І поодинці, і гуртом. У ті дні танкові бої були, три танки підірвали. Четвертий був уже поряд, метрів 50, ми відступали… в окопи сусідні застрибнули. По двоє….і тієї миті почався мінометний обстріл. В Сашин окоп прилетіло… він був вгорі — накрив собою побратима, який, Слава Богу, вижив…
І ще мені важило, де це було?
— У лісі, Ань. У старому дубовому лісі…
Цієї осені ми були з Сашком у Нашому дубовому лісі на Волиці. Сиділи поміж старих дерев. Я запитала, як він уявляє собі смерть.
Саша сказав: «Коли я помру, я опинюся у дубовому лісі. І там мене чекатиме мій тато. Уже горітиме багаття – його ще тато розпалить. Ми будемо довго говорити і сміятися, згадувати. А потім підемо збирати гриби».
— А я? Як же я?
— А потім і ти прийдеш. І всі. Ми будемо чекати і підтримувати вогонь».
Саша загинув у день народження свого тата Остапа, якого немає з нами уже 12 років. Миттю перенісся з одного дубового лісу в другий… Кожну свою фотку з війни він підписував у родинному чаті — «Все буде Україна!»… Так, все буде Україна! Бо наші герої віддають найдорожче — своє життя», — написала пані Ганна.