Виступ Святійшого Патріарха Філарета на прес-конференції “Київський Патріархат є форпостом релігійного суверенітету України”, яка відбулася у середу, 18 листопада, у прес-центрі інформаційного агентства “Інтерфакс-Україна”.

Дорогі друзі! В Україні, у релігійному житті йде боротьба. За що йде боротьба?

Ми боролися за отримання Томосу. Тепер, цей Томос, нам дав Константинопольський Патріарх Варфоломій. Чого вам ще треба? Хотіли Томос? Маєте Томос. А ми не задоволені. Чому ми не задоволені цим Томосом? Тому, що цей Томос ставить Українську Православну Церкву в залежність від Константинополя. Чому Патріарх Варфоломій не дав Томос Українській Церкві, як патріархату, а дав, як митрополії, хоч ми були патріархатом до цього, і він просив відмовитися від патріархату? Задумайтеся над цим. Де причина?

А причина полягає в тому, що якщо Томос про автокефалію даний патріархату, то патріархат не може бути у складі іншого патріархату. Таким чином, Київський Патріархат, маючи Томос, буде незалежною Церквою. А якщо Томос дається в статусі митрополії, то митрополія може бути підпорядкована іншому патріархату. Так ось, Константинопольська Церква дала нам Томос про автокефалію, як митрополії. І розділили Українську церкву на дві частини. Одна, так звана ПЦУ – Православна Церква України, знаходиться у підпорядкуванні Константинопольського Патріарха, а друга частина – Українська Православна Церква знаходиться у підпорядкуванні Московського Патріархату. А де ж Українська, справжня незалежна Церква? Де вона? Її немає. І тому, Київська патріархія прикладає всі зусилля для того, щоб була в Україні незалежна Церква, незалежна ні від Москви, ні від Константинополя. І такою Церквою є Київський Патріархат.

Маленька ця Церква на сьогодні? Маленька. Але й у 1992 році вона була не більшою, ніж зараз, а стала великою Церквою в Україні. І завдяки існуванню Київського Патріархату, Україна отримала Томос про автокефалію. А уявіть собі, що не було б цього Київського Патріархату, Константинопольський Патріарх дав би Томос? Кому давати? Немає кому. І тому завдяки Київському Патріархату ми отримали цей Томос про автокефалію. Але справжньої автокефалії в цьому Томосі нема. Права Православної Церкви України обмежені. Обмежені, насамперед, самою назвою. Чому Церква називається Православна Церква України, а не Українська Православна Церква? Чому? Багато хто не розуміє цих тонкощів. А суть полягає у тому, що ви, отримавши Томос, маєте владу над православними українцями тільки в Україні, а за межами України – українці повинні належати до Константинопольського Патріархату. Чому і виступав отець Володимир Чайка? Тому, що йому не дозволяють бути у складі Православної Церкви України. В Америці отець Богдан Згоба теж жаліється. І дійсно, Томос обмежив Церкву територією України, тому і назву дали Православна Церква України, а не Українська Православна Церква.

Тому, ми вийшли зі складу цієї, так званої, ПЦУ, тому що вона не задовольняє вимоги Української держави. Які вимоги Української держави? Щоб в Україні була незалежна Церква, незалежна від будь яких центрів. Бо якщо не буде в Україні такої Церкви, то не буде Української держави. Не буде Української держави. І доказом цього, що не буде Української держави є історичні факти: Греція, Болгарія, Румунія, Сербія. Чому ці Держави стали вимагати від Церкви, щоб вони відокремилися від Константинопольського Патріархату? Тому, що державні мужі розуміли, якщо не буде незалежної духовної основи Держави, то не буде самої Держави. І тому, оскільки ми боремося за Українську державу, за її незалежність, ми і боремось за її незалежну духовну основу, тобто Церкву. А нас, українців, хочуть або до Москви приєднати, або до Константинополя, а своєї Церкви не хочуть, щоб ми мали. І умови ж поставили, якщо ви не відмовитеся від патріархату – Томосу не буде. Чому не буде? А відповідь дав мені митрополит Емануїл. Він мені сказав: «А що будемо мати ми, якщо дамо вам Томос про незалежність?». Значить, вони хотіли мати якусь користь для себе. Яку ж вони користь для себе отримали? А ту, що всі українці поза межами України повинні підпорядковуватися Константинопольському Патріарху. А українці не хочуть підпорядковуватися грекам, а хочуть бути разом з Україною, з Києвом і з Київською Церквою. І ось через це виник конфлікт, конфлікт після отримання Томосу. Ось якби Томос був таким, як мають всі інші Церкви, то було б все нормально, спокійно, і Церква була б в Україні незалежна, бо вона була б автокефальна, і українці зі всього світу належали б до цієї Церкви, а не до греків.

Що нам робити? Підпорядкуватися Константинополю чи боротися за свою незалежність, за свою Державу? Якщо ми не будемо боротися за незалежну Церкву, ми втратимо Українську державу. І це є аксіома, яку не всі розуміють, а її треба розуміти. Тому, ми і вийшли із цієї, так званої, ПЦУ.

І сьогодні митрополит Епіфаній разом з Порошенком підключили владу, зняли із державної реєстрації Київський Патріархат і Київську патріархію, і поставили нас поза законом. Ми існуємо і нас багато. Але ми існуємо не маючи законного права, ми не зареєстровані, ми як ізгої у своїй державі. І в мене виникає питання: «Ви, державні мужі, думаєте про майбутнє України, про її незалежність?». Якщо ви думаєте про незалежність Української держави, подумайте про незалежність існування Української Церкви, якою є Київський Патріархат.

Ми маленька Церква, виключена з державної реєстрації, але ми існуємо. Існуємо і будемо існувати, і переможемо. Переможемо чому? Тому, що правда з нами. Бог дав нам державу, не в результаті боротьби зі зброєю, а як манну з неба дав, коли Леонід Макарович підписав у Біловезькій пущі цю угоду. І ми отримали Державу мирно від Бога, а якщо від Бога отримали, значить це міцно, це Богу угодно, щоб Україна була, нарешті, державою. І ми, отримавши цей дар від Бога, незалежність своєї держави, повинні цей дар зберігати. І ми будемо боротися за нашу незалежність до кінця. І я переконаний – переможемо, переможемо, тому що правда з нами – сказав у своїй промові Предстоятель Київського Патріархату.

Справедливо буде підкреслити кілька цікавих моментів, які озвучив голова УПЦ КП:

1.Єдиної в Україні Православної Церкви ще немає

2.Для того, щоб Київський Патріархат увійшов до складу ПЦУ, потрібно, щоб Константинопольський Патріарх дав Томос такий, який мають інші Православні Церкви. І дав Томос не в статусі Митрополії, а у статусі Патріархату. Яка різниця? Велика, тому що Митрополія може бути в складі іншого Патріархату і ми це реально бачимо в нашому житті

3.Помилився в ЕПІФАНІЇ. Не думав, що він такий. Помилився в тому розумінні, що я боровся за нього, щоби саме він став Предстоятелем. Я не знав, хто він в душі.

4.Митрополит ЕПІФАНІЙ поступив нечесно. Можна сказати безсовісно. Переоформив все майно Київського Патріархату на ПЦУ. Він цього не мав права робити. Але скориставшись президентством Петра Порошенка незаконно все це оформив на ПЦУ.

5.Цей конфлікт грає на руку Москві. Тому що так би ми були єдиною силою і примушували би Москву до надання автокефалії своїй частині, а зараз ми між собою розділені і тому це об’єднання всього українського православ’я в Єдину Помісну Церкву віддаляється, але буде.

Є питання до Предстоятеля ПЦУ Блаженнішого ЕПІФАНІЯ, який за 2 роки так і не вирішив – як цей конфлікт можна розв’язати. Можна, звичайно, робити вигляд, що нічого не відбувається, але наскільки це правильно з точки зору хоча б моралі?

Заради справедливості, правда, варто зазначити, що від Митрополита ЕПІФАНІЯ очікують скоріше не повного вирішення конфлікту, а скоріше якогось бажання діалогу, бажання показати, що він, незважаючи на все, шанує свого наставника-духовного батька. Бо цей конфлікт просто не має вирішення. УПЦ КП хоче отримати повноцінну автокефалію та бути на одному рівні з Помісними Церквами, а ПЦУ вистачає й того, що отримали.

Зрозуміло, що команда молодого Предстоятеля ПЦУ не бажає, або не готова боротися за закордонні парафії. Сьогоднішня ситуація влаштовує сторону ПЦУ, а значить, розділення УПЦ КП – ПЦУ – це не тільки про правильну, або неправильну церкву, це про ідеологію та світогляд, який у цих людей, виходить, абсолютно різний…

Джерело Пресслужба Київської Патріархії