22 жовтня минає 35 років від обрання Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія на Константинопольський престол. З цієї нагоди Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до Вселенського Патріарха з вітальним словом. Вітання Митрополита Епіфанія — це подяка від усієї Православної Церкви України. Для православних Тернопілля в цих рядках є сторінка, яку тут читають серцем.

Слово про відвагу

Митрополит Епіфаній називає три з половиною десятиліття служіння Вселенського Патріарха найдовшим періодом патріаршого служіння в історії Вселенського Патріархату. Проте головне Предстоятель бачить у справах: у турботі про паству, про єдність Церкви, про Боже творіння.

Найтепліші слова вітання — про Томос. Предстоятель ПЦУ дякує Вселенському Патріарху за відвагу і силу духу в лікуванні «ран на українському церковному тілі». Ці риси Предстоятель пов’язує з Божим словом до Ісуса Навина: «Будь сильний та відважний […] бо з тобою Господь, Бог твій» (Іс. Нав. 1:9).

Рани, які пам’ятає Тернопіль

На Тернопіллі добре знають, що означали ці рани. Громади Української Автокефальної Православної Церкви роками жили без визнання світового православ’я. Люди молилися рідною мовою, будували храми, хрестили дітей і водночас чули, що їхня Церква нібито «неканонічна».

Блаженніший Мефодій, уродженець Копичинців, очолював УАПЦ з 2000 по 2015 рік. Головним завданням своєї Церкви Предстоятель УАПЦ вважав канонічне визнання від Матері-Церкви в Константинополі. Цій справі Владика віддав роки служіння і, як свідчать ті, хто був поруч, багато здоров’я.

Влітку 2008 року Вселенський Патріарх приїхав до Києва на святкування 1020-ліття Хрещення Русі-України. Тоді Блаженніший Мефодій засвідчив перед Його Всесвятістю готовність УАПЦ на певний час відмовитися від автокефального статусу. Наша Церква була готова увійти до Вселенського Патріархату як автономна. Так згодом вона отримала б визнану автокефалію.

Владика пояснював цей крок просто: ми діємо «не як політики, а як люди Церкви, бо шукаємо не своєї користі, а Божої правди». Тоді історичний шанс не здійснився. Але молитва не припинилася.

Блаженніший Мефодій відійшов до Господа 24 лютого 2015 року. Його поховали в Тернополі, біля кафедрального собору Різдва Христового. До дня, коли Вселенський Патріарх вручив Томос Православній Церкві України, Блаженніший Мефодій не дожив менше чотирьох років.

Коли молитва стає подякою

Сьогодні, читаючи вітання Митрополита Епіфанія, Тернопіль чує в ньому відповідь на молитви, які звучали тут десятиліттями. Те, про що просив Блаженніший Мефодій, здійснилося. І тепер подяка Вселенському Патріарху звучить від імені всієї Православної Церкви України.

Предстоятель ПЦУ висловлює віру, що православні українці «з вдячністю і молитвою згадують і будуть згадувати» ім’я Вселенського Патріарха. На Тернопіллі ці слова мають особливу вагу. Тут пам’ятають, як важко далося визнання, і знають, якою відповідальністю за нього заплачено.

Молитва за мир

Окрему подяку Митрополит Епіфаній висловлює за постійну молитву Вселенського Патріарха за Україну. За словами Предстоятеля, наша країна вже п’ятий рік страждає від неспровокованої війни і терору російських окупантів.

Для Тернопілля ця війна теж не далека. Вона приходить у кожне село прощанням із загиблими воїнами. Це тривога за тих, хто на фронті, і молитва за тих, кого ще чекають додому.

Тому особливо щиро звучить завершальне прохання Предстоятеля: про молитви «за перемогу правди, припинення російської агресії та справедливий мир для України». До цієї молитви сьогодні долучаються і храми Тернопілля.

Многії і благії літа, Ваша Всесвятосте!