Його ранок завжди починався з подвійної філіжанки кави та міркуваннями про долю країни. Він був справжнім українцем. Сумно, що війна забирає кращих, кажуть побратими. Євген був поранений на півдні України, в гарячій точці, на рубежі впритул до ворога. Вражений осколками ворожого танкового снаряду. Помер у шпиталі від смертельних травм.

— Сумна звістка для нашого міста. Захищаючи Україну на Запоріжчині, загинув тернополянин Щенніков Євген Олександрович, — повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. — Співчуваємо рідним. Вічна пам’ять Герою!

Щенніков Євген Олександрович народився 11 листопада 1976 р. Закінчив школу у центрі Тернополя з поглибленим вивченням іноземних мов. Далі — факультет міжнародних відносин економічного університету, в цивільному житті працював за фахом менеджера. Служив в 16-ому Окремому стрілецькому батальйоні.

— Я познайомився з ним тут, на фронті, ми декілька тижнів стояли на постах, на позиціях, до ворога були 800 метрів, — поділився побратим, тернопільський журналіст Ігор Сцібайло. — Ще й спільних знайомих, як виявилось, маємо. Він одногрупник моєї знайомої, в економічному університеті на міжнародних відносинах вчився… Ми в одній роті були, я в першому, він в другому взводі.

Женя був сміливим та відважним воїном, запевняють побратими. Багато розмірковував, був розумним та ерудованим. Його ранок завжди починався з подвійної філіжанки кави та міркуваннями про долю країни. Він був справжнім українцем. Сумно, що війна забирає кращих!

— Євген був поранений на півдні України, в гарячій точці поблизу Запоріжжя, на рубежі, впритул до ворога, — розповів Ігор Сцібайло. — Вражений осколками ворожого танкового снаряду. Отримав поранення тіла і голови. Помер у шпиталі від смертельних травм. В нього є діти та дружина, вони ще донедавна були в Європі. Просили відтермінувати поховання батька й чоловіка, аби встигли приїхати та попрощатись із ним.

Мужній, мудрий і справжній. Таким Євгена пам’ятатимуть всі, кому довелось разом з ним боронити Україну.