Молодший сержант, командир взводу дистанційного мінування, загинув 22 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання, залишившись прикладом мужності, вірності присязі та любові до Батьківщини

Громада Тернополя у глибокій скорботі попрощалася із молодим захисником України Олександром Степаняном: земляк-герой уже з 2016-го захищав Україну в АТО. Тоді Сашкові було лише 24 роки. Отримав важке поранення. Та коли почалася велика війна, знову пішов на фронт. Саша був надійним побратимом, люблячим сином, братом і онуком, добрий другом справжнім патріотом.

Підтримати молитву

Степанян Олександр Віталійович народився у Тернополі 10 грудня 1991 року. Навчався у ЗОШ №6 ім. Назарія Яремчука з 1999 по 2009 роки. Потім поступив на юридичний факультет ТНЕУ.

З 2016 року підписав контракт і доєднався до лав ЗСУ. Проходив військову службу в АТО/ООС на Луганському напрямку, у складі 14 окремої механізованої бригади. Під час проходження служби був відзначений медаллю за участь в АТО і орденом « За мужність III ступеня». За свою цілеспрямованість і сильний характер здобув позивний Борзий. У серпні 2018 року отримав важке вогнепальне поранення правої ноги. Наприкінці 2019 року, за станом здоров’я, повернувся до цивільного життя.

У липні 2024 року Олександр знову пішов захищати Україну від ворога. Воював на Курщині, Сумщині та Харківщині. Молодший сержант обіймав посаду командира взводу дистанційного мінування. Загинув 22 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності і суверенітету України в районі н.п. Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Чин похорону полеглого воїна-земляка відбувся сьогодні, у суботу, 28 лютого, об 11-ій годині. Поховають відданого Батьківщині патріота Олександра Степаняна на Микулинецькому цвинтарі на Алеї Героїв.

«Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Олександра Степаняна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Олександра як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.