Стаття розповідає про життя та вірування святого апостола Фоми, який знаменитий своїм сумнівом щодо воскресіння Ісуса Христа. Автор розбирає легенди, пов’язані з ім’ям апостола, та досліджує історичні факти, пов’язані з його життям та місцем в Християнській традиції.

Історія життя та вірувань апостола, який став символом сумніву

Фома одним із перших став апостолом, учнем Господа нашого Ісуса Христа, був Йому відданий, але, маючи критичний розум, відмовився вірити розповідям інших про воскресіння Спасителя – адже його не було серед інших десяти апостолів під час явлення воскреслого Вчителя.

«Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25) – такою тоді була перша реакція апостола Фоми, який палко любив Христа і був розчавлений звісткою про хресну смерть Спасителя. Тому він спершу не повірив розповідям інших про воскресіння, звідси й назва «невіруючий». Але вона не є коректною, адже святий апостол Фома був віруючим, він повірив Ісусу Христу ще тоді, коли вперше почув проповідь Спасителя.

«Невір’я» апостола Фоми святі отці називають «благим невір’ям», яке вчить не вірити іншим сліпо, бездумно, а вірити розумно, ставлячи запитання, переконуючись, відшуковуючи істину. З Євангелія дізнаємося, що апостол Фома спершу не повірив Христовому Воскресінню, доки не «прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 26 – 29).

Цей приклад є дуже важливим, адже закликає нас здобувати тверду віру, яка народжується від подолання всяких сумнівів. До речі, згадаймо, що інші апостоли теж не відразу повірили Воскресінню Господа Ісуса Христа, коли про це їм сповістили жінки-мироносиці. Апостоли увірували після того, як на власні очі побачили Воскреслого Спасителя і переконалися, що Він мав після Воскресіння не уявну, примарну плоть, і на ній залишилися сліди від розп‘яття. Фома хотів мати такі самі свідчення, що їх мали інші апостоли раніше. Тож цілком природно, що апостоли шукали та прагнули відповідей. Не відкидали, не заперечували, а шукали – і знайшли їх!

Сьогоднішню неділю ще називають Фоминою, Антипасхою, що в перекладі з грецької «αντίπασχα» означає «навпроти Пасхи», «замість Пасхи». З давніх часів неділя після Великодня, як завершення Світлого тижня, святкувалася особливо і складала ніби заміну Пасхи. В цей день оновлюється пам’ять Воскресіння Господнього спогадом, як Ісус Христос вдруге явився Своїм учням заради апостола Фоми.

Тож не бійтеся шукати зустрічі з Богом, не бійтеся ставити запитання і не соромтеся сумнівів, бо, долаючи їх, ви здобуватимете тверду і діяльну віру. А саме віра, наша вірність Богові, найбільше потрібна для нашого спасіння!