7 лютого – день пам’яті святого Григорія Богослова, архієпископа Константинопольського. Майбутній святитель народився в Кападокії в 329 році Божому. Мати Григорія була знатною християнкою, а батько – єпископом Назіанським. Батьки дали святому найкращу освіту. З ним займалися мудреці, вчителі та рідний дядько, знатний вчитель риторики. Згодом святий Григорій пройшов курс навчання в школах Олександрії, Кесарії Кападокійської та Назіанза.

Одного разу святий Григорій розмовляв зі своєю матір’ю та дізнався, що його батьки довго молили про народження сина і, тільки після обіцянки присвятити дитя Господу, народився святий Григорій. Юнак твердо вирішив стримати обіцянку батьків.

Для того щоб завершити освіту святий Григорій переїхав до Афін, де зустрів свого майбутнього вірного друга – святого Василія Великого. Після завершення своєї освіти Григорій, на прохання тисяч людей, залишився в Афінах на деякий час працювати викладачем риторики. Але згодом він розумів, що його доля служити Богові. Повернувшись додому, святий Григорій прийняв святе хрещення від свого батька.

В 374 році померли батьки святителя Григорія. Тоді він вирушив до Селевкії Ісаврійської. Там він опікувався численними лікарнями і притулками для старців та немічних. Всі свої кошти він віддавав на будівництво нових і утримання старих притулків.

Після смерті святителя Василія Великого, святий Григорій, виконав передсмертне прохання свого друга, і переїхав в Константинополь для боротьби з єресю Македонія, який заперечував Божество Святого Духа.

Майже всі храми Константинополя були під владою єретиків. У 379 році святитель Григорій почав служити й проповідувати у невеликій домашній церкві своїх родичів, яку назвав «Анастасія» («Воскресіння»), вірячи, що саме тут почне воскресати православ’я. З чарівною переконливістю спростовував він всі доводи єретиків, натхненно розкриваючи істинне вчення Церкви.

За підтримки Олександрійського Патріарха Петра (373-380) і Константинопольського імператора Феодосія (379-395) святитель Григорій Богослов був поставлений Патріархом Константинопільським і затверджений у цьому сані II Вселенським Собором у 381 році.

Однак зведення святителя Григорія на Константинопільську кафедру викликало невдоволення з боку Єгипетських і Македонських єпископів. Це викликало неспокій та незгоду в Церкві. Тоді святий Григорій вирішив піти із Константинополя, щоб вгамувати розбрат. Ні вмовляння імператора, ні прохання духовенства не зломили волі святителя. Він повернувся у рідний дім Аріанз і перебував там в чернечих подвигах.

389 року святитель Григорій Богослов переставився до Господа, залишивши велику спадщину: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей.