110 років тому народився Патріарх Димитрій — символ чесності, культури та духовного служіння.

Він став голосом української віри у часи національного й церковного оновлення

До 110-річчя від дня народження Патріарха Димитрія (Яреми) – інтелігента, пророка, духовного учителя

Сьогодні, 9 грудня 2025 року, минає 110 років від дня народження Патріярха Димитрія (Яреми) — постаті, яка залишила глибокий слід у церковному, культурному й інтелектуальному житті України. Його ім’я — це символ духовної чесності, культурної велич та жертовності заради автокефальної української Церкви.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Народжений у 1915 році в селі Глідно на Березівщині (сучасна Польща), майбутній Патріарх Володимир Ярема виріс серед українських традицій, глибокої побожності та любові до рідного слова. З юності він проявляв надзвичайні здібності до науки, мистецтва і богослов’я — і саме ця синтеза формувала його унікальну харизматичну натуру.

Інтелектуал і пастир нового покоління

Патріарх Димитрій був не лише духовним провідником. Він став одним із найвизначніших представників української інтелігенції кінця ХХ століття: мистецтвознавець, літературознавець, дослідник церковної культури. Його лекції та проповіді збирали молодь, митців, науковців — усіх, хто шукав правди і духовного очищення.

Завдяки своєму дарові слова, доброзичливості та винятковій ерудиції, він умів розмовляти з кожним: від семінариста до інтелектуала-гуманітарія. Багато журналістів, що приходили до нього з цікавості, виходили з глибокою повагою до його мудрості, відкритості та щирості.

Провідник третього відродження УАПЦ

Коли в Україні розпочалося третє відродження Української Автокефальної Православної Церкви — на землях, де православ’я довгий час було заборонене, — це спричинило неабиякий суспільний резонанс. Патріарх Димитрій став символом цього оновлення, відображаючи новий образ українського архієрея: інтелігентного, культурного, побожного.

Його інтронізація 14 жовтня 1993 року у древній церкві Спаса на Берестові стала подією, що об’єднала вірян і дала новий імпульс автокефальному руху. Попри політичні складнощі, нерівність у правах та постійний тиск, Патріарх стояв на сторожі української духовності та церковної незалежності.

Лідер, котрий не боявся правди

Патріарх Димитрій був людиною прямолінійною, щирою, інколи надто відвертою — і саме це робило його справжнім духовним батьком для багатьох. Він не приховував проблем, не уникав відповідальності й завжди говорив те, що вважав правдою.

Його друкарська машинка працювала ночами: він писав статті, роздуми, духовні листи, які й досі зберігають величезну культурну та історичну цінність. Саме ці тексти допомагають зрозуміти його особистість — людину молитви, правди і невтомної праці.

Служитель Божий і духовний провідник української інтелігенції

Патріарх Димитрій тісно співпрацював із київською інтелігенцією, зокрема поколінням шістдесятників. Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Валерій Марченко та інші діячі української культури бачили в ньому духовного натхненника й людину, якій можна довірити найпотаємніше.

Сверстюк згадував його як людину, котра жила очікуванням 2000-ліття Різдва Христового, — свята, яке Патріарх переживав як таємницю вселенської надії. Високе і сакральне визначало кожен день його служіння.

Спадщина, яка не зникає

За роки свого патріаршого служіння (1993–2000) він відвідав усі єпархії УАПЦ, активно працював над розвитком церковного мистецтва, опікувався молоддю, дбав про єдність православних в Україні. Його діяльність стала фундаментом для подальших кроків на шляху до створення помісної Української Православної Церкви.

Сьогодні ми віримо, що Патріарх Димитрій перебуває у Царстві Небесному, молячись за український народ і за рідну Церкву, якій він віддав усе своє життя. Вічна йому пам’ять!

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія