Митрополит Епіфаній роздумує над концепцією миру у світлі вчень святого Григорія Богослова та в контексті сучасних подій. Він підкреслює різницю між “будь-яким миром” та справжнім миром, який можливий лише через перемогу та захист суверенітету.

Митрополит Епіфаній розглядає поняття миру у контексті сучасної російсько-української ситуації

17 століть тому ці слова написав святий Григорій Богослов – видатний архіпастир, святитель, один з трьох, кого на всі віки Церква величає вселенським вчителем. Його пам՚ять ми вшановуємо сьогодні, 25 січня. Ці слова про мир нам відгукуються по-особливому, бо під час жорстокої і довгої війни з боку росії, мир – це наше найбільше бажання і прагнення. Але чи будь-який мир?

Російські владці та їхні прихильники в різних країнах «щиро радять» Україні пристати на будь-який мир, бо нібито і «поганий мир краще хорошої війни». Якщо дослідити цю фразу, то вона окреслює агресивну й удавану «миротворчу» політику путіна чи не на кожному російському сайті. Але нам добре відомий такий «мир» з росією, і ми вже не зі слів знаємо, чим він завершиться. Ми бачили дію такого «миру» на прикладі окупованих з 2014 року українських територій: на Донбасі, в Криму. В тому «мирі» немає свободи, немає безпеки і правди, там суцільні заборони, знищення і переслідування всього українського та й просто людського.

«Будь-який мир» по суті не є миром, а є поступкою, обманом, ілюзією. Тому «поганий мир» з росією – це удаваний мир, а точніше – його відсутність. Це не мир, а неволя, це насадження чужого, шантаж, приниження, підпорядкування, асиміляція, геноцид. По суті, це – та ж сама війна проти нас, нехай і прихована, але не менш жорстока. Удаваний мир – то не мир. Тимчасове перемир’я – то не мир. Справжній і тривалий мир здобувається в перемозі.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Лише тоді, як наслідок нашої великої перемоги над ворогом, після повернення всіх наших Богом даних і законом визначених земель, після визнання і закріплення поваги до нашої суверенності і незалежності, після остаточного звільнення від ярма «русского міра» і його темряви духовного рабства, після покарання усіх причетних до реалізації цього глобального людиноненависницького злочину проти українського народу – лише тоді можна буде говорити про утвердження справедливого миру для України.

Тож пам՚ятаймо настанови вселенського вчителя Григорія Богослова: «Не будь-яким миром потрібно дорожити… Але треба любити добрий мир, що має добру мету і з’єднує з Богом… Коли йде справа про явне нечестя, тоді варто скоріше йти на вогонь і меч, не дивитися на вимоги часу і володарів і взагалі на все, ніж долучатися до закваски лукавства й доторкатися до заражених».

Ми прагнемо справедливого миру, і саме такий мир є для українського народу добрим, бо він має справді добру мету, він нас захищає. Ми захищаємо належне нам право жити у власному домі, в рідній країні, у свободі, гідності та правді. І нехай Господь нам допомагає у цьому!