Митрополит Епіфаній нагадує: душа не припиняє існування після смерті, а очікує воскресіння та Божого суду.

Посмертне життя в світлі християнської віри і відповідальність за свої вчинки

Гідність вибору і відповідальність за вічність: про що нагадує нам притча про багача і Лазаря. У недільних роздумах Митрополита Київського і всієї України Епіфанія прозвучав глибокий і водночас тривожний заклик: згадати про свою відповідальність перед вічністю. Адже життя в цьому світі — коротке, а смерть, хоч і неминуча, не є кінцем людського буття. Це лише межа між тимчасовим і вічним, між земним шляхом і духовною реальністю, де душа продовжує існувати й очікує майбутнього воскресіння.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Митрополит підкреслює: смерть не була задумом Божим. Людина стала смертною через відпадіння від Творця, та попри всі спроби сучасного світу «не думати про смерть», цей шлях відходу — реальність для кожного. Тому байдужість або небажання замислитися над майбутнім не рятує, а лише вводить людину в оману. Це, за словами Предстоятеля, подібно до того, хто, побачивши небезпеку, просто заплющує очі, сподіваючись, що вона зникне.

У проповіді прозвучала головна думка: земне життя — не самоціль. Це час, який визначає нашу вічність. І притча про багача і Лазаря стає в цьому найточнішим дзеркалом. Один жив у насолодах і байдужості, інший — у стражданні, але з відкритим серцем. І коли смерть розділила їхній шлях, виявилося, що справжні скарби не в багатстві, а в серці, наповненому милосердям.

Митрополит Епіфаній нагадує: посмертний стан душі — не остаточний. На нас чекає загальне воскресіння, коли душі з’єднаються з оновленими тілами, а історія світу завершиться Страшним судом. Там буде встановлена абсолютна і невідворотна справедливість. Ніхто не уникне відповідальності, бо суддя — Сам Бог, Який знає кожен намір і кожну дію.

Це тверезе нагадування: кожен день нашого життя формує вічність, у якій перебуватиме наша душа. І тому ми покликані не лише працювати й вирішувати земні справи, а й піклуватися про внутрішню людину: боротися з гріхом, примножувати добро, слухати Боже слово й жити за ним.

Предстоятель наголошує: Бог не залишив людину в темряві. Він дав пророків, послав Свого Єдинородного Сина, дарував Церкву й Святе Письмо. Християнин має всі потрібні засоби, щоб увійти у блаженне життя. Залишається головне — скористатися цим даром.

Проповідь завершується молитвою й побажанням: щоб кожен із нас уникав долі немилосердного багача й віднайшов шлях, який веде до Царства Небесного.

ДЖЕРЕЛО