Молодший сержант, який віддав життя за свободу Батьківщини, після тривалого часу невідомості повертається додому для вічного спочинку

Скала-Подільська громада оплакує захисника України Олександра Навозняка: повернувся «на щиті» після довгих місяців невідомості. Ще один біль розірвав тишу цієї громади. Після тривалого часу невідомості та болісного статусу «зниклий безвісти» до рідного дому на вічний спочинок повертається воїн-земляк, справжній патріот і мужній захисник Олександр Фрідріхович Навозняк.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Молодший сержант Олександр Навозняк, 1975 року народження, був людиною честі та обов’язку. Коли ворог загрожував існуванню української держави, він без вагань став на її захист. Свій останній бій Герой прийняв 26 квітня 2024 року в одному з найгарячіших секторів фронту — поблизу населеного пункту Очеретине, що на Донеччині. Беручи безпосередню участь у героїчній обороні цього села, Олександр до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. У запеклому зіткненні з окупантами він віддав за свободу та незалежність України найцінніше — власне життя. Мужність молодшого сержанта стала тим невидимим щитом, який тримав нашу землю у найважчі хвилини.

Для родини ці місяці очікування були сповнені невимовного болю та надії, яка згасла лише після офіційного підтвердження загибелі. Сьогодні вся громада схиляє голови у глибокій пошані перед пам’яттю Олександра Навозняка. Його подвиг — це вічне нагадування про ціну нашої свободи, про те, що за кожним мирним світанком стоять життя таких відданих синів України.

Ми висловлюємо щирі та глибокі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Жодні слова не зможуть вгамувати рану від цієї непоправної втрати, але пам’ять про Олександра житиме в кожній назві вулиці, у кожній дитячій посмішці вільної держави, за яку він боровся. Нехай Господь прийме його світлу душу в оселі праведних.

Захищаючи Батьківщину від російської нечисті, гинуть найкращі сини України. Вічна пам’ять і слава відважному Воїну, який поклав на вівтар Вітчизни найцінніше – своє життя! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про воїна-земляка Олександра Навозняка стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті близьких, друзів, бойових побратимів, усіх хто знав його, любив і шанував. Герої не вмирають… Вони покидають поле бою на землі і ангелами світла оберігають рідну Батьківщину та свій народ з небес…

Молитва за всякого померлого

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого раба Твого, брата нашого Олександра як Милосердний і Людинолюбний, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі його провини вільні й невільні, визволи його від вічної муки та вогню геєнського і дай йому вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішив він, та не відступив від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Трійці славимого, вірував і Одиницю в Трійці і Трійцю в Одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавав. Будь милостивим до нього і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой: нема бо чоловіка, що жив би і не згрішив. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя — правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот, і чоловіколюбства, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.