У день Успіння Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звернувся до вірних з нагоди 975-ліття Печерської обителі. І назвав Лавру садом Богородиці та ще одним земним уділом Пречистої.

Образ, у якому все сказано

Сад — це не музей і не фортеця. Сад треба поливати, обрізати, доглядати щодня. У саду ростуть плоди, але разом з ними завжди лізуть бур’яни.

Саме цей образ Предстоятель і розгортає. Обитель за 975 років мала сторінки славні, трагічні й навіть ганебні. Навіть серед давніх ченців, про яких читаємо в Патерику, траплялися і спокуси, і падіння.

Це чесна мова. І вона ближча до нашого досвіду, ніж будь-яка урочиста промова.

Два місяці тому, день у день

У слові є фраза, від якої холоне серце. Два місяці тому, каже владика, російська імперія зла знову вчинила напад на цей собор.

Мова про ніч на 15 червня цього року. Дрон влучив у вівтарну частину Успенського собору, зайнялася покрівля, вогонь охопив понад сімсот квадратних метрів. Постраждали й інші пам’ятки заповідника.

А престольне свято обителі — 15 серпня. Рівно два місяці, день у день. Свято, яке мало бути тільки радісним, цьогоріч має і цей присмак.

Але Предстоятель робить із цього не скаргу, а свідчення. Бог явив милість і продовжує являти: молитва відновлюється, богослужіння звершуються, святині відбудовуються.

Чверть століття до 1000-ліття

Далі йде думка, яку варто переказати вдома за столом.

975 років — це нагадування про наближення тисячоліття Лаври. Тобто ті, хто сьогодні дитина, зустрінуть цю дату дорослими людьми. Наступні двадцять п’ять років ми маємо потрудитися так, щоб принести до того ювілею добрі й щирі плоди, а бур’яни спокус відкинути геть.

Помолімося

Просімо заступництва Пресвятої Богородиці й отців Печерських за нашу державу. За воїнів, які стоять на позиціях. За поранених, за полонених, за родини, які чекають.

І за впокій душ полеглих оборонців та мирних людей, які загинули від війни. Нехай наш сад дає добрі плоди.

Повний текст слова Предстоятеля читайте на офіційному сайті Церкви.