10 липня до Успенського собору Києво-Печерської лаври прибули ченці з Афону. Вони приїхали в країну, що воює, до собору, який місяць тому пошкодив ворожий дрон.

Приїхати, знаючи про небезпеку

Ігумен монастиря Есфігмен архімандрит Варфоломій сказав прямо: вони приїхали, незважаючи на страх, на небезпеку, на людську слабкість. Не приховуючи ризику — визнаючи його.

«Ваш біль — це наш біль»: ченці приїхали попри війну

Він пояснив причину так:

«Ми прибули до вас, незважаючи на страх. Незважаючи на небезпеку. Незважаючи на людську слабкість. Чому? Бо «досконала любов проганяє страх». І ця любов привела нас до вас».

Для родини, чий син чи чоловік сьогодні на фронті, ці слова звучать знайомо. Страх не зникає. Але любов буває сильнішою за страх — і саме тому люди йдуть туди, де небезпечно.

Слова для родин воїнів

Ігумен Варфоломій сказав ще одну фразу, просту й важку водночас:

«Ваш біль – це і наш біль, а ваша боротьба – це і наша боротьба».

Він не говорив абстрактно про війну. Він назвав речі прямо: людські життя гинуть на полях битв, родини руйнуються за лічені хвилини, люди йдуть у біженство.

І поставив питання, яке хвилює кожну матір, що чекає сина з фронту: чи впаде віра? Чи зламається Церква? Відповідь, за його словами, дається в самій молитві народу.

Свічка, яку запалюють щодня

Ігумен розповів про просту практику братії монастиря. З першого дня війни ченці щодня запалюють свічку перед іконою Богородиці — за український народ, за воїнів, за тих, хто страждає.

Це не гучний жест. Це щоденна, тиха дія, яку роблять далеко від фронту люди, які вирішили не забувати. Наприкінці слова ігумен просив: нехай святий Антоній підтримує весь героїчний народ України.