Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Тернопільсько-Теребовлянської єпархі Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Бог Предвічний народився,

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд свій весь,

І утішився (колядка)

 Дорогі браття і сестри!

Христос народився! Славимо Його!

 Понад дві тисячі років тому виповнилася велика обітниця Божої любові, і ангели заспівали: «Слава у вишніх Богові, і на землі мир,  у людях благовоління!» (Лк. 2, 14). Сили Небесні, прославляючи Творця дивувалися таємниці Втілення Слова і раділи світлу, що приніс на землю новонароджений Спаситель.

Божою милістю ми знову вступаємо в ці неповторні різдвяні дні, як і багато століть  переживаємо духовну радість, згадуємо велику таємницю благочестя. Щоб відповісти на питання: « Що ж принесло світові пришестя Божого Сина?», — треба подумки переміститися до початку існування людства.

Бажання людини йти своїм,  незалежним шляхом, вигнало її з Раю та неухильно віддаляло  від свого Творця. Люди вже не були в безпеці. « У поті лиця свого» (Бут3.19)  добуваючи хліб свій, вони постійно  ставали перед вибором: світло чи темрява, добро чи зло. Третього шляху не було… І дуже часто вибирали зло. Відійшовши від Бога, вони неодмінно потрапляли під облесливу принаду диявола і відразу ж опинялись під його жорстким натиском і контролем.  Звичайно, людство розвивалось, набиралось досвіду і вмінь. Завдяки творчій душі, яку заклав в людину Господь, створювалися нові досконаліші знаряддя праці, освоювалися нові землі, примножувалися знання і вміння.  А диявол, тим часом, підказував як можна зробити зброю, принизити слабшого, забрати чуже, брехати та лицемірити. Повною мірою люди відчули на собі гіркоту втрат, смак крові, підступ хвороби та  холод смерті. Минав час. Становище погіршувалося, здавалося, немає ніякої надії.

 Охоплені турботами, вони потроху почали забувати, як це радісно — щодня відчувати присутність Божу і чути  поруч Його люблячий голос, мати можливість звертатися до Нього — і відразу ж отримувати відповідь, знати, що ти в повній безпеці – тому що Господь поряд з тобою.

Саме зараз ми особливо розуміємо брак цього відчуття безпеки, захищеності та спокою, коли підступний ворог, переповнений пекельною злобою нищить наші міста і села, коли гинуть наші рідні і знайомі, коли постійна загроза тримає у напрузі та викликає тривогу. Однак і в цих непростих обставинах,   ні на хвилину не можна сумніватися в безмежній любові до нас Творця. Господь ніколи не залишає тих, хто надіється на Нього.  Премудрий Бог віддав людям найдорожче і найдосконаліше – Сина.  Єдинородний Син Божий втілився в нашому органічному тривимірному світі, щоб повернути людину в її колишній догріховний стан.  Син Божий став Людиною, щоб людина могла стати сином Божим.  У Своєму втіленні Бог віддав світові Самого Себе, безроздільно без залишку. У цьому і є прояв  найвищої любові, яка не шукає свого, але заради іншого жертвує собою.   Син Божий з’явився на землю, щоб відкрити людям Бога і через  порівняння з Собою, відкрити їм очі на  порочну сутність їхнього життя; щоб добровільно на Себе взяти гріхи всього людства – минулі, сьогоднішні і майбутні  –  і умертвити їх в Своєму Тілі на голгофському хресті; щоб примирити людину з Богом Своєю спокутною за гріх смертю; щоб Своїм славним воскресінням з мертвих оживити людину до нового безгрішного життя і Своїм вознесінням до Отця Небесного зробити можливим повернення до Нього всіх, хто цього забажає.

У сьогоднішні святкові дні, коли ми зібравшись у храмі Божому, намагаємося наблизитися до Спасителя, обійняти Його своїм серцем, приносимо Йому  наші щирі молитви, мусимо нагадати собі три Головні аспекти  Різдва Христового. Перший – історичний. Господь прийшов на землю у певний час, народився у певному географічному місці нашої планети. І поки будуть жити люди, вони не перестануть розмірковувати про цю священну подію, досліджувати місце, яке освятив Господь Своїм народженням, сперечатися про точну дату святкування Різдва, про історичну обстановку, в якій це сталося.

Другим є аспект пророчий: в убогому вертепі стався перший момент видимої присутності Христа серед людства, як передумова та обіцянка Його нового та славного пришестя після закінчення нинішнього історичного життя людей на землі. Тому Різдво Христове — це не тільки завершення безлічі божественних обітниць і пророцтв, це звернення до майбутнього, до Другого пришестя, яке вирішить нашу вічну долю, і запевнення в ньому.

І третій аспект Різдва Христового – це постійна Божественна присутність у житті, в людській історії, в наших долях. Ми пам’ятаємо  обітницю, яку Він дав, утверджуючи нашу надію: «Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф28.20). Для здійснення цього Він утвердив на землі Свою святу Церкву та встановив Таїнство Святої Євхаристії, в якому і є Його таємнича реальність. В будь-якій точці світу, де звершується свята Євхаристія, нам дарується справжня присутність Христа Спасителя, дарується жертовна нетлінна їжа для нашої нелегкої мандрівки до місця, де вічне Різдво.

Сердечно вітаю вас, отці, браття і сестри, з великим торжеством Різдва Христового, Новоліттям і світлим Богоявленням!

Христос народився! Славимо Його!

Різдво Христове 2022/2023рр.

+ Павло,

єпископ Тернопільський і Теребовлянський