Преосвященний єпископ Павло Кравчук ділиться важливими думками та закликами в своєму Різдвяному Посланні. Він звертається до вірних зі словами надії, пригадуючи вибір, який стоїть перед нами у світлі Божественної Любові.

Радість, Віра, і Вічний Вибір: В Посланні Преосвященного Єпископа на Різдво

Різдвяне Послання Преосвященнішого Єпископа Павла Кравчука

Дорогі брати і сестри в Христі,

Прийшовши у світ, Син Людський змінив нашу реальність, втіливши в собі Божественну Любов. Сьогодні, як і тисячі років тому, ми стоїмо перед вибором – як зустріти це Божественне Народження.

Пам’ятаємо пастухів і волхвів, які поспішали до вертепу, славлячи та даруючи Йому свої серця. Схоже на сучасний світ, де ми, як сучасники, маємо вибір: радіти втіленню Любові чи відкидати її, як Ірод.

Спостерігаючи за тими, хто знав про Месію, але проігнорував Його, ми пам’ятаємо, що воля наша визначає наше сприйняття Божого Дару. Сприймаємо ми Його заклик до відповідальності, до добра, до вічного життя.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Свято Різдва Христового – це щорічна нагода переосмислити своє життя, знову вибрати шлях Любові та Правди. Христос народився, і це свято не лише спогад про минуле, а й щорічний запрошення до обновлення, до нашого вічного вибору.

Славімо Його народження, вибираючи в житті те, що служить Божій Любові. Відповідаємо на Його заклик у кожному вчинку. Щороку Різдво Христове наповнює наші серця радістю і надією, нагадуючи, що вибір залишається у наших руках.

 

Христос народився! Славімо Його!

З любов’ю та благословенням,
Преосвященніший єпископ Павло Кравчук,
керуючий Тернопільсько-Теребовлянською єпархією,
автокефальної Української Православної Церкви.


РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ЄПИСКОПА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО І ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО ПАВЛА

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним
Тернопільсько-Теребовлянської єпархії
Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

Дорогі браття і сестри!

Христос народився!
Славимо Його!

Сьогодні з хвилюючим трепетом ми подумки повертаємося в ту далеку й таємничу ніч, коли у віфлеємські ясла поклався Син Божий, а над убогим вертепом немов руки в молитві, згорнула свої проміння ясна зоря. Ми обережно прислухаємося і починає здаватися, що і до наших вух доноситься дивний спів неземної краси – це Небеса прийшли привітати свого Бога втіленого. “Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лк. 2:14).– урочисто лунає ангельська пісня. Небесні сили не лише величним хором прославляють Новонародженого та здійснення «великої тайни благочестя» (1 Тим. 3,16) але й просто і вичерпно проголошують формулу, втраченого людиною, щастя.

Так довгоочікуваний Спаситель приходить у тілі до нащадків Адама і Єви. Він сам приймає людське тіло, щоб повернути людину до того природнього стану в якому вона була створена.

Але не тому Господь це робить, що людство досягло духовної зрілості, розкаялося в своїх гріхах, усвідомило помилки й, зробивши належні висновки, стало готовим зустрітися з Богом. Ні, якраз навпаки! Бог зі Своєї безмежної любові посилає Свого Єдинородного Сина, бо знає, що самотужки не можливо здолати владу гріха, не реально повернутися з країни сліз і відчаю до втраченого Едему.

Та як же дивно реагує людський світ на цю довгоочікувану зустріч!
Творцеві видимого і невидимого світу «не знайшлося навіть місця в гостиниці» (Лк. 2:7). Святу Родину не приймають до жодного гостинного двору, їй не знаходиться місця в жодній віфлеємській оселі.

Як могло таке трапитися в Юдеї, котра віками жила в очікуванні саме Його, Месії, передреченого пророками? Хіба не лунало в тамтешніх синагогах рік у рік: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі» (Мих. 5:1)? Владика прийшов – але місця для Нього не передбачено…

Господарі віфлеємських осель не побажали ризикувати прибутком і власним ілюзорним затишком, впускаючи додому убогих мандрівників. Вони побоялися втратити відносну стабільність, не схотіли поступитися частинкою відвойованого для себе життєвого простору. Вони зробили свій вибір: закривши перед подорожніми двері – закрили свої серця для радості.

Для тих, хто залишив свої серця відкритими лунає ангельський голос:
«Не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах» (Лк.2.10-12).

Нам набридло боятися, ми стужилися за звичайною людською радістю, хоча навколо сум і розпач, руїни і кров, а сучасні «іроди» роблять ці відчуття ще нестерпнішими . Ми віримо, що і нас ангел кличе до стаєнки в Віфлеємі, яка стала для людства брамою спасіння.
Там коло ясел Всемогутнього Бога, Який Немічним Дитятком усміхається нам, тому, що любить нас і безмежно довіряє, ми відчуємо себе однаково убогими і незмірно багатими, а головне -щасливими.

Убогими – бо перед величчю Божою і перспективою особистої зустрічі з Творцем всі земні коштовності здаються марними.

Багатими – бо присутність Самого Сина Божого на землі обдарувала кожну людину найкоштовнішим скарбом Божої любови.

Щасливими – бо в радісних мелодіях різдвяних церковних співів, серед урочистого прославлення приходу в світ Божого Дитятка ми чуємо піднесений заклик: “З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог”. Тому, що видима, тілесна присутність Месії в людській історії – це знак споконвічної і довічної опіки Творця над Його творінням. Він з нами завжди: від едемського саду до останнього суду.

Сердечно вітаю з Різдвяними Святами героїчних воїнів українських, самозречених волонтерів, всіх українців, незалежно в якій частині світу застане їх Віфлеємська зірка, усіх людей доброї волі. Нехай це світло освітлює ваші душі, подаючи силу твердо і сміливо йти шляхом Христовим. Благодать новонародженого Спасителя, Його
благословення і любов нехай завжди перебуває з усіма вами.

Христос народився!
Славимо Його!

Різдво Христове 2023/2024рр.

Павло,
єпископ Тернопільський і Теребовлянський

Джерело: Тернопільсько-Теребовлянська Єпархія Української Православної Церкви