Увійшовши до вічності 950 років тому, преподобний Антоній Печерський став святим угодником, якого шанує Церква протягом понад вісім століть. Він заснував кілька святих обителей, включаючи Києво-Печерський монастир та великий Успенський собор. Життя преподобного було відзначене постом та молитвою у печерах, а його чудодійна сила допомагала хворим. Його спадщина продовжує прославляти і надихати на молитву та благочестя.

Великий угодник Божий, засновник Києво-Печерського монастиря моли Бога за нас!

950 років тому упокоївся цей святий угодник Божий, і ось вже понад вісім століть він є прославленим Церквою в лику святих. Преподобний Антоній Печерський шанується нами як засновник вітчизняного чернецтва, фундатор та будівничий кількох святих обителей, зокрема Києво-Печерського монастиря, великого Успенського собору.

Він був суворим аскетом, звершував чернечий подвиг у печері. Водночас він був добрим порадником для всіх, хто до нього звертався, лікував хворих зіллям і творив чудеса. Невідомо, де нині знаходяться його святі мощі – як жив у затворі, так і тіло своє він полишив у таємниці в печерах. Що ми ще знаємо з його житія?

До чернечого постригу називався Антипом, родом походив з Любеча на Чернігівщині. У молодому віці, почувши про чернече життя, Антип викопав печеру, у якій хотів відбувати подвиги. Потім подався до «країни Грецької» – досяг Царгорода, а потім дійшов до Святої Гори Афон, де прийняв чернецтво під ім’ям Антонія. Своїм суворим аскетичним життям там юний чернець здивував навіть старих аскетів.

Пробувши на Афоні багато років, за порадою ігумена повернувся в Україну, «щоб і тут бути на користь і підтримку багатьох». Шукаючи біля Києва місце для усамітнення, подвижник оселився за містом, недалеко від села Берестова, в печері, у якій недавно перед тим жив у пості й молитві Іларіон, обраний у 1051 році Київським Митрополитом.

У печері чернець Антоній за афонським прикладом проводив час у молитві, пості й праці. Слава про нього скоро розійшлася між людьми, й незабаром біля нього зібралися ченці (одним із перших був майбутній преподобний Феодосій). Це і стало початком заснування славетного Києво-Печерського монастиря, де гуртувалася братія.

Бажаючи звершувати подвиг на самоті, преподобний Антоній викопав собі окрему печеру на сусідньому пагорбі. Згодом те місце почали називати Ближніми, або Антонієвими печерами, а «старі» – Дальніми, або Феодосієвими. Через князівські міжусобиці Антоній деякий час жив в Чернігові, де заснував ще один печерний монастир.

Повернувшись до Києва, благословив будівництво на горі над печерами храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а пізніше біля неї був закладений монастир із келіями, до якого ченці перейшли жити з печер. Через те, що перші ченці цього монастиря жили в печерах, він одержав назву Печерського. Земне життя преподобний Антоній завершив у 1073 році, у віці 90 років.

Преподобний отче наш Антонію! Збережи, угоднику Божий, твоїм святим заступництвом усіх нас. І моли Бога, щоби твоя і наша свята Лавра, скинувши ярмо «русского міра», надалі духовно процвітала.

О могутній святителю, преподобний Антонію Печерський, угоднику Божий і заступнику у часі випробувань та війни в Україні!

Звертаюсь до Тебе з молитвою серця і заздалегідь дякую за твою благословенну присутність поруч з нашими братами і сестрами, які переживають страх, біль і страждання через війну, що сколихнула нашу землю. Страшний вогонь військових дій пройшов над нашими містами і селами, лишаючи за собою сліди руйнування та розрухи.

О преподобний отче, ти, що жив у самотності печер та ніколи не зупинявся у своїй духовній боротьбі, наша нація звертається до тебе зі сльозами і надією. Молимося про твою поміч та милосердя для нашого народу, що терпить випробування війни, жертвує своїм життям і силами, заради миру та свободи.

Заступися перед Господом, щоб відвів війну своєю силою від нашої землі, а мир та злагода стали нездоланними мурами навколо нас. Утверди, преподобний, серця воїнів, щоб їх руки несли мечі і зброю для досягнення миру та визволення своєї землі, щоб наші захисники стали носінням віри у справедливість та правду.

Огорни серця тих, хто страждає від війни – поранених, сиріт, вдов та тих, хто втратив своїх рідних. Даруй їм силу й мужність, віру та надію, які допоможуть їм знайти турботливі руки ближніх та підтримку рідних в цей час важких випробувань.

О преподобний Антонію, молимо тебе, проси Бога про милосердя та спасіння для нашої землі. Хай твоя благодать наповнить нас миром, добротою та терпінням. Поможи нам об’єднатися в любові та милосерді, шанувати віру православну і жити в злагоді.

Преподобний Антонію, просимо твого заступництва зберегти нашу Україну від подальших страждань, втрат та руйнувань. Амінь.