Вселенський Патріарх Варфоломій не приховує свого невдоволення станом справ у ПЦУ та УПЦ: замість єдності — політичні ігри, роз’єднання і вплив Москви.

Чому дар автокефалії не призвів до духовного відродження українського православ’я — аналіз на основі джерел з Константинополя і Києва

Вселенський Патріарх незадоволений ситуацією в Українському Православ’ї: що насправді відбувається в ПЦУ та УПЦ

Становище православної спільноти в Україні викликає дедалі більше занепокоєння у Фанарі. Як повідомляє Orthodox Times з посиланням на власні джерела в Константинополі та Києві, Вселенський Патріарх Варфоломій глибоко розчарований розвитком подій у Православній Церкві України (ПЦУ) після надання їй автокефалії понад шість років тому. Надії на єдність та духовне відродження виявилися марними: замість консолідації — внутрішні конфлікти, політичні ігри та втрата авторитету.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Автокефалія як заклик до єдності

За словами інформованих джерел Orthodox Times, рішення про надання автокефалії ПЦУ спочатку не було спрямоване на підтримку конкретної особи чи структури, а мало на меті об’єднання всіх православних українців. «Автокефалія була подарунком країні, а не певним особам», — наголошують у Фанарі. Однак реальність виявилася іншою.

«Коли Патріарх Варфоломій закликав до створення єдиної Церкви, не всі сторони приєдналися. Деякі структури відмовилися — і не повернулися навіть після відкритих запрошень», — йдеться в матеріалі. Це, за оцінкою джерел, свідчить про брак натхненної церковної постаті, здатної об’єднати православних в Україні.

Критика керівництва ПЦУ

Особливої критики зазнав впливовий ієрарх ПЦУ — митрополит Білоцерківський Євстратій (Зоря), який, за словами джерел, контролює фінансові потоки Церкви. Його політика описується як «егоцентрична», позбавлена богословської глибини та місіонерської активності.

«Навіть у розпал повномасштабної війни з Росією, багато українських вірян не поспішили приєднатися до ПЦУ. Це свідчення того, що Церква не стала тією духовною силою, яку очікували побачити», — зазначається в публікації. Особливо тривожним сигналом вважається те, що навіть румуномовні парафії в Україні виявляють готовність вийти з-під юрисдикції УПЦ, але не приєднатися до ПЦУ.

Розчарування у постаті Митрополита Епіфанія

Джерела також ставлять під сумнів лідерські якості предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія. «Він не є тією харизматичною постаттю, яка здатна згуртувати навколо себе всю Церкву. Навпаки — його не сприймають як об’єднавчу фігуру», — вважають на Фанарі.

Цікаво, що під час інтронізації нового Папи в Римі Патріарх Варфоломій ледь привітався з митрополитом Євстратієм, уникнувши звичного теплого спілкування. Це трактується як демонстративне дистанціювання з боку Вселенського Патріарха.

Внутрішній розкол в УПЦ та проросійський вплив

Складна ситуація і в лавах УПЦ під омофором митрополита Онуфрія. Хоча його характеризують як духовну і просту людину, йому закидають відсутність стратегічного бачення та рішучості. Водночас, за даними Orthodox Times, митрополит Бориспільський Антоній відіграє ключову роль у збереженні зв’язку з Москвою. Його відкрито називають проросійським і навіть таким, котрий «чекає на прихід Путіна до Києва».

У тіні церковного життя — бізнес-олігарх Вадим Новинський, колишній депутат і духовна «дитина» митрополита Антонія. Саме він, за словами джерел, стоїть за багатьма рішеннями УПЦ, використовуючи вплив і фінансові ресурси.

Монополія на інформацію та обмежений доступ Патріарха

Проблеми загострює також обмежений доступ до об’єктивної інформації у Вселенського Патріарха. У Фанарі всі питання, пов’язані з Україною, проходять через митрополита Халкідонського Еммануїла. Саме він має тісні стосунки з митрополитом Євстратієм і, за твердженням джерел, блокує альтернативні точки зору.

Навіть українські урядовці, за деякими даними, виявляли невдоволення стилем перебування Еммануїла в Україні, який супроводжувався кортежами та охороною, — як у високого державного чиновника.

Церква як «гілка держави»

Одним із найбільш тривожних сигналів, на який звертають увагу у Фанарі, є поступова трансформація ПЦУ в інструмент державної політики. За словами джерел, Церква дедалі більше ототожнює себе з державою, втрачаючи богословську незалежність і пророчу функцію.

«Це дуже небезпечна тенденція. У Росії Церква вже стала рупором державної влади — і тепер ми бачимо подібну ситуацію в Україні. Це знищує духовну суть православ’я», — коментують експерти Orthodox Times.

Проблема кадрів

Нарешті, ще однією критичною проблемою обох церков є низький рівень богословської підготовки духовенства. Більшість кліру навчалася у місцевих семінаріях без доступу до міжнародного академічного досвіду. Це суттєво обмежує інтелектуальний потенціал українського православ’я і його здатність відповідати на сучасні виклики.

Православ’я в Україні сьогодні стоїть на роздоріжжі. Обидві гілки — ПЦУ та УПЦ — переживають кризу довіри, внутрішні суперечності та втрату духовного авторитету. Вселенський Патріарх Варфоломій, даруючи автокефалію, мав на меті єдність, однак наразі бачить лише фрагментацію та боротьбу за вплив.

Питання, яке стоїть тепер: чи здатні українські православні лідери піднятися над особистими інтересами, подолати розбіжності та вивести Церкву з кризи — чи ж втратять шанс, який їм надали в історичний момент?

ДЖЕРЕЛО