У Великодедеркалах сталася пожежа у стародавньому монастирі, що підкреслює серйозні проблеми з утриманням історичних пам’яток. Тернопільська єпархія ПЦУ не має достатніх ресурсів для реставрації будівлі, що веде до її подальшого руйнування.

Стан історичних пам’яток України під загрозою: монастир у Великих Дедеркалах може зруйнуватися без термінового втручання

У Великих Дедеркалах, у селі Тернопільської області, сталася доволі неприємна подія, яка стала черговим сигналом тривоги щодо стану історичних пам’яток України. Вранці 18 липня в стародавньому монастирі сталася пожежа, що знищила частину другого поверху будівлі. Це приміщення, побудоване в другій половині XVIII століття за польського домінування, неодноразово змінювало своє призначення: від келій францисканців-реформатів до адміністративних установ радянських часів.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

На даний момент власником колишньої чернечої обителі є Тернопільська єпархія Православної Церкви України (ПЦУ), очолювана митрополитом Нестором (Писик). Проте фінансова спроможність єпархії не дозволяє належним чином утримувати або консервувати таку великогабаритну архітектурну пам’ятку. Це призвело до того, що частини приміщення перетворилися на місце для молодіжних тусовок, де алкоголь і наркотики стали звичайними супутниками «забав».

Пожежа, яка розпочалася через необережне поводження з вогнем, стала лише верхівкою айсберга. Руйнування покрівлі, що тривають уже кілька років, створюють дедалі більші проблеми. Дерев’яні конструкції даху перебувають у критичному стані, а постійне проникнення води викликає швидке розм’якшення та обвал. Без термінових заходів щодо ремонту покрівлі монастир може повністю зруйнуватися протягом найближчих років.

На жаль, проблема фінансування ремонту стоїть дуже гостро. Місцеві громади не мають достатніх ресурсів для виконання необхідних робіт. Тернопільська єпархія ПЦУ також не спроможна виділити значні суми на реставрацію чи консервацію. Поки що ситуація не зрушилася з місця, оскільки війна та економічна криза роблять будь-які великі витрати на реставрацію непріоритетними.

Небайдужі люди, які намагаються привернути увагу до цієї проблеми, стикаються з великою кількістю труднощів. Місцеві органи влади та потенційні меценати поки що не наважуються інвестувати у відновлення історичної пам’ятки, що є свідченням не лише фінансових труднощів, але й відсутності стратегічного бачення для збереження культурної спадщини.

Якщо ситуація не зміниться, то у недалекому майбутньому монастир може перетворитися на сумний символ безвідповідальності та зневаги до культурної спадщини. Польські сусіди, які збудували цю величну споруду, можуть поставити запитання: «Що ви, українці, зробили з надбанням побудованим нашими пращурами?».

І це буде важке питання, на яке потрібно знайти відповідь вже сьогодні.

Історична довідка про пам’ятку з архіву наукових досліджень про монастир у Великих Дедеркалах

1772 році в цьому селі споруджено католицький монастир, оточений кам’яним муром і вежами. Після ІІІ поділу Речі Посполитої 1795 року Великі Дедеркали належали до Кременецького повіту, стали центром волості. У другій половині 19 століття у селі діяли водяний млин, крупорушка, олійня, три ремісничі майстерні, кілька невеликих торгових закладів.

Від 1871 року працювало однокласне училище, перетворене наприкінці 19 ст. на двокласне( діяло до 1919 року). 1893 року до Дедеркал переведено з Острога учительську семінарію (під час Першої світової війни її евакуювали до міста Бахмача на Чернігівщині). До 1900 року у її стінах було підготовлено 197 вчителів для народних шкіл. З 1904 по 1913 рр. предмети графічного циклу у цьому закладі викладав випускник Петербурзької академії мистецтв Андронік Лазарчук. В цей же період (1912 рік закінчення)  у семінарії навчався Степан Іванович Турик – український фольклорист, філолог, збирач перлин усної пісенної народної творчості, педагог, засновник першої школи у селі Шкроботівка.

У 1887 році Дедеркальський чоловічий монастир втратив свою чинність і був ліквідований. Подальша доля костелу та монастиря складалась не вельми добре: до 1920 р. це православний храм, після входження до складу Польщі – знову католицький костел, з 1940 року в монастирських стінах розмістились райком КП(б)У, райвідділи НКВС і НКВД. Пізніше у 1976 році тут було розміщено лікувально-трудовий профілакторій. І лише у 2000 році монастирський храм було повністю передано у власність сільській громаді УПЦ КП.

ДЖЕРЕЛО