Наприкінці 2025 року Митрополит Епіфаній говорить про віру, дію та надію на переміну.
Чому новий рік має стати роком правди і справедливості
Останні години 2025 року тихо сходять у минуле, залишаючи за собою не просто зміну дати в календарі, а цілий відрізок життя, прожитий у напрузі, втраті, мужності й вірі. Саме в цій тиші переходу, коли рік ще не завершився, а новий ще не почався, Предстоятель Православної Церкви України Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній закликає зупинитися — і подякувати.
Подяка, за його роздумами, є не формальністю, а духовною дією. Передусім — Богові, Який не полишив український народ у часи смертельної небезпеки, дав силу вистояти перед навалою імперії зла, надихнув серця мільйонів на жертовну любов, взаємну підтримку й милосердя. Цей рік був роком випробувань, але водночас — роком внутрішнього утвердження, коли народ знову і знову доводив: свобода має ціну, а правда варта боротьби.
Окреме місце в цих роздумах займає молитва за Захисників і Захисниць України. Саме вони, за словом Митрополита, сьогодні стоять на межі між життям і смертю, між світлом і темрявою, захищаючи народ від іродового нашестя чужинців. У новолітній молитві згадуються й ті, хто перебуває у неволі — військовополонені, цивільні заручники, несправедливо ув’язнені, а також наші брати і сестри на тимчасово окупованих територіях. Їхній біль — це біль усієї Церкви, усієї нації.
Новий 2026 рік, наголошує Предстоятель, відкривається перед нами як невідомість. Але ця невідомість не є порожнечею. Вона наповнена вірою, відповідальністю і дією. Сподіватися — замало; потрібно діяти, утверджуючи правду, виборюючи справедливий мир, змінюючи життя на краще. Кожен новий рік, за церковною логікою, має стати роком внутрішньої переміни.
Особливого духовного виміру новоліттю надає й те, що у 2026 році Свята Церква відзначатиме 1400 років від історичної події — спасіння Константинополя у 626 році завдяки заступництву Пресвятої Богородиці, коли у Влахернському храмі було вперше урочисто проспівано акафіст. Константинопольська Церква-Матір присвячує прийдешній рік пам’яті цієї події, і для України це має особливе значення.
Пресвята Богородиця — Оранта, Нерушима Стіна, Заступниця — у свідомості українців є образом молитви, що тримає небо над народом. Як колись Вона захистила місто від ворожих сил, так і нині, вірять у Церкві, Її заступництво допомагає Україні вистояти, не зламатися, не втратити надії. Ця віра не є втечею від реальності — вона є джерелом сили для боротьби.
З такими думками, зі щирою вдячністю і молитвою за український народ, Церква входить у новий календарний рік. Рік, який має стати роком утвердження справедливості, миру і перемоги — не лише на полі бою, а й у серцях людей.
Соц.медіа