Вшановуючи пам’ять Першого Вселенського Собору, що відбувся в 325 році, цей текст розповідає про його значення в контексті боротьби з єрессю, зокрема вченням Арія. Собор заклав основу вчення про Пресвяту Трійцю та встановив непорушну істину про Божественну Трійцю. Також зазначається важлива роль християнських соборів у збереженні і розвитку вчення Церкви та необхідність об’єднання віровчення та практики в рамках Церкви.

Перший Вселенський Собор: Засудження єресі і формування вчення про Пресвяту Трійцю

Цієї неділі, перед святом Пресвятої Трійці, ми вшановуємо пам’ять 318 святих Отців Першого Вселенського Собору, що відбувся в 325 році у місті Нікеї. Цей історичний подій заклав основу вчення про Пресвяту Трійцю, що є однією з фундаментальних складових християнської віри.

Перший Вселенський Собор відбувся в контексті боротьби з єресью, зокрема з вченням проти Арія, олександрійського пресвітера. Арій висунув твердження, що Ісус Христос не є рівним Богу, а є створінням Бога Отця. Собор категорично відкинув цю єресь та встановив непорушну істину про Божественну Трійцю: Син Божий є істинним Богом, Він народжений від Бога Отця, і є рівносущний з Ним.

Християнські собори, зокрема Вселенські Собори, відіграють важливу роль у збереженні і розвитку вчення Церкви. Ці собори збирали в собі єрархів з різних країв, щоб узгодити доктрини та вирішувати питання, що стосуються віри та духовного життя. Вони встановлюють одну істину, заперечуючи спроби відхилень від ортодоксального християнства.

Це не лише теоретичне знання, але живе духовне дійство, яке передається через Церкву. Пізнання Бога відбувається не тільки через інтелектуальне розуміння, але й через живий зв’язок з Ним. Віруючі пізнають Бога не тільки шляхом читання про Нього, але, головним чином, через особисте духовне спілкування та причастя.

Сьогоднішній день нагадує нам про значення Соборності, про необхідність об’єднання та єднання віровчення та практики в рамках Церкви. Вшановуючи пам’ять святих Отців Першого Вселенського Собору, ми спільно прославляємо Отця, Сина і Святого Духа, яким належить вся слава, честь і поклоніння назавжди.

Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія