Якщо ми хочемо легко перетерпіти всяку скорботу й спокусу, нехай буде для нас бажана, нехай завжди стоїть перед нашими очима смерть за Христа.
Преподобний Макарій Єгипетський

30 червня – день пам’яті святих мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла. Це були три рідні брати, які походили із знатного перського роду. Їхні батьки мали не єдину віру: батько тримався язичництва, мати – християнства. Жінка охрестила дітей та виховала у твердій вірі в Христа Спасителя, привила любов до Творця неба і землі, сподівання на Його милість і терпіння у пізнанні істин Господніх.

Як брати виросли та змужніли, то зараховані були у військове звання. Але присвятивши свої тілесні сили царю перському Аламундару, – духом своїм вони весь час працювали Царю небесному, Господу нашому Ісусу Христу, намагаючись у всьому догоджати Йому своїми добрими справами.

Пройшов час і брати, в якості послів персидського царя Аламундара, були послані для укладення мирного договору з імператором Юліаном Відступником. Юліан прийняв їх з належною честю і гостинністю, був дружелюбним і догоджав гостям. Навіть організував величний прийом, під час якого необхідно було принести жертву язичницьким богам, брати відмовилися взяти участь у жертвопринесенні, розгніваний Юліан, порушивши закон, кинув мирних посланців чужої країни до темниці і піддавав страшним мукам.

Імператор довго мучив братів, знущався над ними, але не було страху, зневіри в душах християн. Вони ще ревніше молилися й вихваляли Господа: «Хто бог великий, як Бог наш! (Пс. 76, 14) Ми ж – люди Його і творіння рук Його і будемо завжди звертатися до Нього… Із любові до Тебе, о Іісусе, вони [муки] приємні нам». А на закиди імператора відповідали: «…Воістину той безумний, хто замість Бога вшановує мертву річ; має мудрість же той, хто служить Богу живому». Коли святі молилися, перед ними явився ангел Господній. Він дарував стражденним таку втіху, що вони немов і не відчували більше болю від ран своїх.

Святим мученикам відсікли голови мечами. Тіла їх Юліан Відступник наказав спалити, але тільки воїни хотіли виконати волю свого правителя, як земля затряслася, розверзнулася й поглинула святих братів. Через два дні після щирої молитви християн земля віддала тіла праведників, які розливали пахощі. Багато язичників, свідків цього чуда, запалали вірою в Христа і прийняли святе Хрещення.

Тіла святих мучеників – Мануїла, Савела й Ісмаїла – погребли з честю. Страстотерпці прийшли на заклик Господа й отримали вінець слави, бо стійкими були в подвигу своєму.