У першу неділю Великого посту ми відзначаємо Торжество Православ’я. Цього дня повнота Церкви Христової святкує перемогу над усіма єресями та лжевченнями, зокрема й над іконоборством.

Ще в ранньому християнстві люди по-особливому вшановували Спасителя, Божу Матір, ангелів та святих. Існує кілька припущень про те, хто ж першим почав зображувати Сина Божого, Пречисту Діву Марію, святих та ангелів. За однією з версій, першим іконописцем був апостол і євангелист Лука. Вважається, що учень Христа своєю рукою зобразив Богородицю з Дитям. За іншою версією, існує нерукотворний образ Спасителя: Господь Ісус Христос притулив рушник до свого обличчя, і на ньому відбився образ, який згодом почали відтворювати на іконах.

З IV століття, коли припинилися гоніння і християнство у Римській державі стало провідною релігією, все частіше стали зображати лики святих на розписах у храмах, а також на іконах. Зокрема, ікони розміщували і в домівках, виявляючи шану святим. Однак серед людей почали поширюватися різні дивні вчення та форми вшанування священних реліквій, що були подібні до язичницьких звичаїв і забобонів. Дехто почав поклонятися не Богові, Богородиці і святим, зображеним на іконах, а самому матеріалу, з якого була зроблена ікона, навіть здирали з ікон фарбу і підмішували її у Святе Причастя або «брали ікону» за хресних батьків.

Поширення ідолопоклонства породило ще одну крайність – заперечення ікон як священних реліквій і заборону їх вшанування. Період запеклих протистоянь у суспільстві припав на VIII-IX століття. Поштовхом для цього став виступ імператора Лева ІІІ – противника зображень на іконах Христа і святих. Він запустив ланцюжок конфліктів, що викликали велику кризу у суспільстві. Згодом вона переросла у збройне протистояння.

Понад століття лилася кров невинних людей, які боролися за право зображати на іконах лик Спасителя Ісуса Христа, Богородиці та святих. Частково гоніння проти ікон послабилися після VII Вселенського Собору в Нікеї, на якому було затверджено іконошанування. Однак остаточно епоха іконоборства була завершена на Константинопольському соборі 842 року. На ньому ухвалили чимало важливих рішень, а особливо – ствердили істинне вчення про вшанування святих ікон і право християн молитовно поклонятися зображеним на них Богові, Богородиці, святим та ангелам. На знак перемоги над єресями та іконоборством делегати Собору вирішили встановити свято – Торжество Православ’я. Як відомо, «православ’я» (від грец. ὀρθοδοξία) – означає істинну віру і правдиве прославлення Всевишнього.

Перше відзначення цього свята відбулося 11 березня 843 року, в першу неділю Великого посту. Відтоді щороку у цей день Свята Церква вшановує пам’ять усіх, хто віддав своє життя у боротьбі проти єресей та лжевчень, які коли-небудь виникали, а також урочисто вшановує ікони. Наприкінці Божественної літургії звершується особливий молитовний чин на честь Торжества Православ’я. Перед іконами Спасителя і Божої Матері священнослужителі моляться за повернення на шлях істини Божої усіх тих, хто відступив від Церкви Христової. Під час молебню також зачитується Символ віри, згадують усіх померлих захисників православної віри, а також моляться за здоров’я усіх православних християн.

Сьогоднішнє свято нагадує нам, що лише Бог є Джерелом правди та істинної Любові. Кожен з нас має прагнути до святості та спасіння своєї душі заради життя в єдності з Небесним Отцем. Адже кожна людина – ікона Божа, бо носить на собі Його образ. І пам’ятаймо: шана, яку ми віддаємо святим іконам, належить не самому матеріалу чи фарбам, а зображеним на них святим.

Джерело Пресслужба ПЦУ