Пам’ять преподобної ДОМНІКИ

Преподобна Домніка, або Домніна, чиє ім’я (від ла тинського слова Dominus) нагадує про Господа, народилася в Римі у IV ст. і була вихована в благо честі й любові до чеснот. Усвідомивши марноту земного життя порівняно з небесними благами, обіцяними тим, хто йде за Спасителем, вона втекла з рідної домівки, і в Остії сіла на корабель, що прямував до Александрії.

Керована Божественним Промислом, Домніка прибула у столицю мудрості. Там вона дісталася не великої фортеці, де мешкали чотири діви-язичниці. Удавши ніби вона теж вклоняється ідолам, християнка приєдналася до дівчат і стала при кожній слушній нагоді скеровувати своїх супутниць на євангельський шлях. Не словами, а своїми вчинками і діями юна римлянка закликала їх до доброчесного життя, а вночі слізно молилася за їхнє спасіння. Минав час – дівчата пильніше придивлялися до своєї сусідки та дедалі більше захоплювалися красою і серця. Згодом вони й зовсім перестали вклонятися неправдивим богам і долучилися до віри Домніки. Побачивши, як щиро дівчата прийняли Христа у свої серця, Домніка запропонувала ім відмовитись не лише від язичницьких міфів, а й від будь-якої прив’язаності до цього сустного світу, натомість узяти свій хрест і слідувати за Христом шляхом досконалості.

Колишні язичниці охоче прийняли цю пораду. Зосталося лише придумати, як визволитись із помешкання, де вони були замкнені. Тоді Домніка звернулася з гарячою молитвою до Того, Хто зламав засуви пекла, – і двері вмить відчинилися самі собою. Прославляючи Господа, п’ятеро дівчат під покровом ночі добралися до Фароського маяка, де сіли на корабель, що прямував у Константинополь. Але й там на них чекала пригода – судно потрапило у сильний шторм. Тоді Домніка взяла пляшечку освяченого і вилила у бурхливі хвилі, негода враз

По кількох днях мандрівниці причалили до Софійського порту Константинополя. Назустріч здивованим дівчатам вийшов у супроводі кліру архієпископ Нектарій [24 жовт.), якому явився ангел і повідомив про прибуття святих дів. Свята Домніка розповіла йому свою історію і представила супутниць. Святитель сам охрестив колишніх язичниць, нарікши їм імена: Дорофея, Єванфія, Нонна і Тимофея. Новонавернені християнки стали жити в одному монастирів.

Слава про ангельське життя святої Домніки та її мудре наставництво швидко поширилася столицею. Безліч хворих, зокрема, одержимих бісами, приходи ли до неї й отримували зцілення від своїх недуг. Звістка про святу Домніку дійшла до імператора Феодосія Великого, і він завітав до неї разом із імператрицею та всіма придворними. Після цього візиту натовпи віру ючих безупинно відвідували монастир, не залишаючи святій та її ученицям вільного часу, аби насолодитися тишею і спокоєм, що так потрібні для молитви. Тоді Бог відкрив св. Домніці віддалене й пустельне місце, якого всі уникали через бісів, що там водилися, а також тому, що то було місце страти злочинців. Под вижниця звернулася до св. Нектарія з проханням волити заснувати на цьому місці монастир. Святитель спершу різко відмовив, але згодом збагнув, ці це спало на думку за божественним натхненням.

Тоді він передав її прохання цареві, а той одразу ж розпорядився про якнайшвидше будівництво монастиря і каплиці на честь пророка Захарії. По завершенні робіт (388 р.) св. Нектарій запропонував освятити обитель 26 січня, та св. Домніка наполягла, аби церемонія відбулася на два дні раніше, передбачаючи, що в місті відбудеться повстання. Владика дослухався до поради подвижниці, і після освячення монастиря висвятив св. Домніку на дия конису та назначив її настоятелькою. Два дні потому пророцтво збулося: місто сколихнули криваві заворушення, викликані аріанами.

Поєднуючи свої чудеса і зцілення з даром пророцтва, свята Домніка стала для міста справжньою провидицею. Зокрема, їй було відкрито час смерті імператора Феодосія і лиха, що настануть згодом. Про світивши царське місто чудесами і повчаннями, під кінець свого життєвого шляху св. Домніка захворіла. Вона покликала до смертного одра Дорофею, аби до вірити їй свою паству. Потім звернулася з гарячою молитвою до Господа, щоб Він захистив Свій монас тир і побожну столицю. Щойно свята спочила в Бозі, вся місцевість здригнулася від землетрусу. Налякані затворниці вийшли з келій і побачили в небі силу-силенну ченців і черниць у білих ризах – вони супроводжували святу Домніку, одягнену як наречена. Раптом серед хвалебних гімнів із небес пролунав голос: «Ось, як святі прославляються в належний час!».

Згодом на могилі святої відбувалося багато чудес. Одного разу, коли монастирю загрожувала пожежа, люди бачили святу Домніку і пророка Захарію, які i відвернули полум’я від церкви.

ЧИТАТИ ДАЛІ