З початком повномасштабного вторгнення Богдан сам пішов до військкомату. Вдома намагались стримати, мовляв, куди ж ти йдеш, троє дітей… Перший раз Богдана завернули. За другим разом таки пішов служити. Богдан був дрібним фермером. Обробляв паї як власні, так і родини та всіх, хто звертався. Зараз у селі допомагають зібрати все, що власними руками посадив Богдан.
Козлівська громада у жалобі – земляки оплакують свого Героя, який ціною власного життя боронив нашу землю.
Це була Людина-душа, кажуть у селі, згадуючи Богдана. Робітний, дуже щирий і завжди на позитиві. Навіть коли був там, де надто гаряче, не припиняв жартувати і ділився із близькими, мовляв, я тут з сімома одеситами служу, то вчу їх, «моск.лів», української мови. Вони загинули всі разом – семеро одеситів і один наш, тернополянин Богдан…
— На жаль, сумна звістка прийшла і до нашої територіальної громади. З сумом сповіщаємо, що 9 серпня 2022 р. в Донецькій області поблизу села Богоявленка, виконуючи бойове завдання, загинув житель с. Слобідка Богдан Водвуд, — повідомив голова Козлівської громади Володимир Колісник.
Водвуд Богдан Ігорович народився 8 березня 1977 року у с. Слобідка Козівського району.
Загинув ще 9 серпня, а проводжали в останню путь всією громадою Богдана 20 серпня.
Про загибель земляка у рідному селі дізнались через день-два. З передової подзвонили побратими. Потім був другий, третій дзвінок, а офіційне сповіщення ніяк не надходило. Бо це все сталось, де було надто гаряче, і забрати тіла загиблих було проблематично. Врешті родичі і земляки самі зголосились привезти тіло Богдана додому назавжди…
У Героя залишились мама Надія і сестра Галина Кучерява, яка старостує у сусідньому селі. Овдовіла дружина Марія. Осиротіли троє доньок-красунь: найстаршій Оленці 20, дев’ятикласниця Надійка та другокласниця Євгенія.
— Богдан закінчив 8-річку, працював трактористом в ТОВ «Слава» у Слобідці, — розповів староста села Ярослав Огнистий. — У 18 років призвали на строкову службу, в армії був танкістом. Коли повернувся з війська, працював дрібним фермером. Мав власного трактора, комбайна і трудився на землі.
Коли почалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, чоловік зібрався у військкомат. Родина намагалась його спинити, мовляв, що ж ти робиш, у тебе ж троє дітей. Богдан, не чекаючи на повістку, пішов добровольцем. Двічі їздив у військкомат. Першого разу його не взяли. За другою спробою, 18 березня, пішов боронити своїх рідних і нас з вами.
Деякий час провів на полігоні у Рівному, пройшов вишкіл. Далі поїхав на схід. До останнього був водієм «Уралу» на «граді». На 3 дні його перевели в окоп. Там його і побратимів «дістав» снаряд рашиського танку, розповіли побратими.
— Щирий хлопець, душа компанії, про таких як він кажуть: Людина-Душа, все з великої літери, — каже Ярослав Огнистий. — Ніколи не втрачав почуття гумору. Як я з ним спілкувався, розповідав, що служить з сімома одеситами, то жартував, мовляв, вчу «моск.лів» українською розмовляти.
Щодва тижні у Козлівській громаді розвозили передачі своїм землякам-військовим. І жодного разу Богдан не нарікнув землякам, не поскаржився, що на війні важко. Завжди з подякою, ще й намагався всіх навколо підбадьорити.
— Він добрим був, ви не знайдете такої людини, якій Богдан відмовив би в допомозі, — каже староста. — У нього бус був, наш священник не раз звертався, аби громаду відвіз в Сатанів чи за іншим маршрутом. Люди не раз звертались — він одразу, в будь-який рейс, нікому не відмовив. Треба допомогти з трактором чи комбайном — знову він. Гірка втрата для всього села. Надто болюча для родини…
Коли Богдана проводжали в останню путь, поруч з дружиною весь час були медики швидкої. Односельці не могли дивитись без сліз на Марію, яка залишилась одна з трьома донечками…
А в селі зараз кажуть, що мусять допомогти родині — зібрати усе, що власними руками посадив Богдан. Люди тужать за своїм земляком і приходять на Алею слави сільського цвинтаря, де майорить прапор над могилою першого полеглого Героя зі Слобідки…
Висловлюємо щирі співчуття мамі, дружині, донечкам, сестрі, всій родині, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину.
Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою!
Соц.медіа