20 січня 2024 року о 10 годині в храмі-пантеоні села Лішня відбудеться Божественна Літургія та панахида за загиблими воїнами. Щотижневі богослужіння розпочинатимуться о 10 годині, запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до молитовної спільноти! Оголошується співпраця для уточнення списків загиблих героїв.

Сповістімо всіх: 20 січня розпочинається новий етап в житті храму пам’яті у селі Лішні!

Офіційне повідомлення: 20 січня 2024 року о 10 годині в храмі – пантеоні буде служитися Божественна Літургія і панахида за загиблими воїнами.

У подальшому, кожної суботи, будуть відбуватися богослужіння – початок о 10 годині. Запрошуємо усіх бажаючих до молитви!

2014 року в селі Лішня, що на Тернопільщині, біля джерела святої Анни збудували каплицю у пам՚ять полеглих Героїв АТО. Там розмістили меморіальні дошки з іменами захисників України з різних її областей. «Тоді ніхто не знав, як довго триватиме ця війна, – згадує отець Андрій Любунь, настоятель храму. – Ми думали, що місця, виділеного на каплицю, вистачить для гранітних плит з іменами загиблих захисників. На жаль, не вистачило…».

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Після повномасштабного вторгнення, від літа 2022 року, коштом благодійників і меценатів розпочалося будівництво храму, який на сьогодні є єдиним храмом-пантеоном у пам՚ять полеглих захисників, місцем слави наших Героїв. 30 грудня 2023 року під час архіпастирського візиту до Тернопільської єпархії Блаженнійшого Митрополита Епіфанія було звершено освячення цього храму-пантеону, а також відбулася там перша Божественна літургія.

Щорічно в серпні до цього місця пам՚яті в селі Лішня відбувається Всеукраїнська проща для родин воїнів, полеглих від рук російських окупантів. У 2019 році родичі загиблих висадили біля каплиці Алею пам’яті із 137 червоних дубів.

Попереду – велика робота щодо уточнення й укладання списків наших полеглих героїв, говорить настоятель храму-пантеону отець @Андрій Любунь, закликаючи до відповідної співпраці не лише рідних, а й місцеві влади, аби можна було гідно вшанувати пам՚ять кожного загиблого Героя, щоби ніхто не був забутий. Адже вони пожертвували своїми життями заради інших, виявляючи найвищу міру любові, бо «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15: 13).