Як Об’єднавчий Собор став фундаментом духовної незалежності України.

Погляд Предстоятеля ПЦУ на шлях Церкви у часи випробувань

15 грудня 2018 року в історичному серці Києва, у стінах Святої Софії, де крізь віки молиться за свій народ Богоматір Оранта — Непорушна стіна, відбулася подія, яка стала духовним рубежем новітньої історії України. Об’єднавчий Собор відкрив нову сторінку буття православ’я на наших землях — як єдиної помісної автокефальної Православної Церкви України.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Згадуючи той день, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній неодноразово наголошував: Об’єднавчий Собор був не лише церковною подією, а виявом глибокого Промислу Божого щодо нашого народу. «Єдність, — за словами Предстоятеля, — не виникає миттєво. Вона визріває у молитві, у терпінні, у вірності істині, навіть тоді, коли здається, що шлях надто складний».

Саме у Софії Київській було подолано багаторічну штучну ізоляцію українського православ’я та внутрішні поділи. Три розділені гілки повернулися до єдиної канонічної структури — Православної Церкви України, яка з рук Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія та Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату отримала Томос про автокефалію. Цей акт не започаткував щось принципово нове, а відновив історичну справедливість і повноту церковного життя.

Сьогодні, у сьому річницю Об’єднавчого Собору, ми з повним правом говоримо і про сьому річницю народження помісної Православної Церкви України. Народження, яке було одноголосно підтримане єпископатом, духовенством і вірянами — як свідомий і відповідальний вибір на користь єдності, свободи та канонічної повноти.

Як підкреслює Митрополит Епіфаній, ці сім років — це не відокремлений від минулого відтинок, а логічне продовження понад тисячолітньої історії Української Церкви, коріння якої сягає апостольської проповіді святого Андрія Першозваного. Помісна Церква України є благословенним плодом століть молитви, духовної боротьби та вірності Христу.

Озираючись на пройдений шлях, Предстоятель зазначає, що Об’єднавчий Собор став джерелом сили для Церкви у часи важких випробувань. За ці роки ПЦУ пройшла через численні виклики, а нині несе своє служіння в умовах повномасштабної війни. Вона стала одним із наріжних каменів української державності, духовною опорою для вірян, важливим чинником спротиву російській агресії та голосом правди для світу.

«Якби не було єдності, — нагадує Митрополит Епіфаній, — ми були б значно слабшими. Саме єдність дає здатність вистояти, надихати, служити й перемагати». Сьогодні Православна Церква України має високий моральний авторитет, користується повагою міжнародної спільноти та продовжує утверджувати духовні основи свободи і незалежності.

Сім років — це шлях утвердження, відповідальності й зрілості. І водночас — заклик берегти великий дар духовної єдності, примножувати його плоди та з вдячністю визнавати Божу дію в історії нашої Церкви і нашого народу.

В єдності — сила. Слава Богу за все!

ДЖЕРЕЛО