Сьогодні, 21 вересня, Православна Церква України звершує віддання свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Цим днем завершуються святкові дні, коли ми особливо схиляємося перед Хрестом Христовим.

У цей день Блаженніший Митрополит Епіфаній звернувся до вірних із духовним словом на своїй офіційній сторінці у Facebook. Предстоятель нашої Церкви розмірковує над словами апостола Павла з Послання до Галатів.

Знаємо добро, а чинимо зло

Кожен із нас бодай раз ловив себе на гіркій думці. Знаю, як треба, а роблю інакше. Знаю заповідь, а не маю сили її дотримати.

Саме про це говорить Митрополит Епіфаній, згадуючи слова апостола з Послання до Римлян: «Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю» (Рим. 7:19).

Предстоятель нагадує, що закон Старого Завіту навчає, що є гріхом, а що праведністю. Але сам по собі закон не дає сили його виконати. «Знання, які ми маємо, і їхнє застосування – не одне й те саме», – наголошує Блаженніший.

Навіть Адам і Єва знали Божу заповідь. Та знання не вберегло їх від спокуси.

Огорожа, яку легко перетнути

Митрополит Епіфаній порівнює старозавітний закон з огорожею. Вона мала вберегти народ Божий від моря зла, в якому жили язичники.

Та огорожа не втримає того, хто сам хоче її перетнути. А хто перетнув межу в одному місці, той перетнув її всю.

Сила, яку дає віра

Де ж тоді шукати порятунку? Відповідь апостола Павла проста і водночас глибока: «Людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа» (Гал. 2:16).

Віра єднає людину з Богом. За словами Предстоятеля, саме це єднання дає благодатну силу. Силу очиститися від минулих гріхів і протистояти майбутнім спокусам.

Ця сила приходить не сама собою. Вона дається через хрещення, через життя в Церкві, через святі таїнства.

Коли падаємо знову

Блаженніший Митрополит не оминає гіркої правди. Буває, що й охрещені, й ті, хто кається і причащається, знову падають у гріх.

Та це не означає, що віра безсила. Коли ми грішимо, то слухаємо не Спасителя, а лукавого. Провина тоді лише наша. Але наш гріх не може зруйнувати сили Христової жертви на хресті.

Хрест у кожній родині

Для багатьох родин Тернопілля слово «хрест» сьогодні звучить не як образ, а як щоденна реальність.

Це матері, які чекають синів з передової. Це дружини, що вкладають дітей спати і моляться за чоловіків на фронті. Це родини, які вже провели своїх рідних в останню путь.

Людськими силами такий хрест не донести. Але Господь не залишає людину саму з її болем. Спаситель Сам пройшов шлях хреста і переміг смерть. У цій перемозі надія для кожного, хто чекає, молиться і вірить.

«Не я живу, а живе в мені Христос»

Своє слово Предстоятель завершує словами апостола Павла, які варто пам’ятати щодня: «Я співрозп’явся Христові, i вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:19–20).

З мертвих воскреснуть усі. Але блаженне вічне життя, за словами Митрополита Епіфанія, отримають ті, хто жив вірою тут, на землі.

«Бажаю кожному з нас не лише знати ці істини, але і якнайкраще втілювати їх у своє життя», – звертається до вірних Блаженніший.

Тож нехай Хрест Господній, якому ми вклонялися ці святкові дні, стане для нас не лише святинею, а й дороговказом. Для нас, для наших воїнів і для їхніх родин, що з вірою чекають на них удома.