У своїй проповіді Митрополит розкрив сенс притчі про багатого і Лазаря як урок для сучасності.

Вічність залежить від того, як ми використовуємо свій земний час

«Притча про багатого і Лазаря як дзеркало нашої вічності» – роздуми Митрополита Епіфанія у 22-гу неділю після П’ятидесятниці

У двадцять другу неділю після П’ятидесятниці Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній виголосив проповідь, зосереджену на одному з найвиразніших євангельських сюжетів — притчі про багатого та Лазаря. Це євангельське повчання, сказав він, розкриває не лише моральні межі людського життя, але й реальність особистої відповідальності, яка не зупиняється на межі смерті, а простягається у вічність.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Митрополит Епіфаній наголосив, що Христова притча не є художнім перебільшенням, а духовним одкровенням про те, що очікує кожну людину після смерті. Смерть, підкреслив він, не є природним завершенням людського існування, адже Бог сотворив людину для вічності. Проте через гріхопадіння смерть увійшла у світ як наслідок порушення волі Божої. Саме тому людина, якою би сильною вона не була, сприймає смерть як трагедію.

У цьому контексті владика застеріг від спокуси втечі від думки про смерть. Такий шлях, зазначив він, стає небезпечним самообманом — людина ніби заплющує очі перед прірвою, уявляючи, що небезпека зникне, якщо її не бачити. Це шлях багача з притчі, який жив у насолодах, уникаючи роздумів про вічність, і так само жили його брати.

За словами Митрополита Епіфанія, притча нагадує нам про те, що після тілесної смерті душа не припиняє свого буття. Вона продовжує свідоме життя, здатне відчувати як блаженство, так і страждання. Це стан тимчасовий, адже попереду — загальне воскресіння, коли душі знову з’єднаються з оновленими тілами.

Однак воскресіння — не автоматичне спасіння. Після нього відбудеться Страшний суд, де кожна людина, незалежно від статусу, багатства чи минулих виправдань, постане перед Богом і отримає плоди власних учинків.

У проповіді прозвучала ключова думка: земне життя — це час підготовки до вічності. Воно може тривати довго чи коротко, але його зміст визначається тим, що ми робимо — чи множимо добро, чи даємо гріхові ширитися у нашому серці. Митрополит Епіфаній наголосив, що саме через Священне Писання і Христові заповіді Бог відкрив людині шлях до спасіння, і тому відповідальність за цей шлях лежить на кожному особисто.

Він закликав не втрачати дарованого Богом часу, а використовувати його для духовного очищення, милосердя та боротьби зі злом, яке прагне поневолити людину. Правильне використання цього часу визначає не лише якість земного життя, але й долю вічності.

На завершення Митрополит Епіфаній побажав кожному уникнути долі немилосердного багача, серце якого закам’яніло настільки, що закрило йому шлях до Бога. Навпаки, він закликав нас наслідувати Лазаря в його смиренності й довірі Богові, щоби в час суду Господь прийняв нас у Своє Царство.

Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України