Митрополит Епіфаній закликає вірян вшанувати пам’ять померлих, включаючи українських воїнів, через спеціальне поминання та молитви. Він наголошує на зв’язку молитви з духовним буттям померлих та важливості виявлення любові та турботи про них.

Український православний лідер звертається до вірян з приводу Радониці та військових жертв

Сьогодні, у вівторок після Фоминої неділі, ми звершуємо особливе поминання за померлих, підносимо молитви за наших спочилих рідних та близьких – у храмах, вдома, на місцях поховання. Це поминання має багато назв – давню словʼянську Радониця або Радуниця, яку ми знаходимо ще в літописах, а також різні народні назви – гроби чи гробки, діди, проводи. Незалежно від назви сутність поминання залишається єдиною – спогад про наших спочилих та молитва про них.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Адже молитва стає зв’язком із тими, кого – як може здаватися – ми втратили. Однак це лише здається, бо у Бога немає мертвих. У Бога всі живі. І навіть ті, кого ми більше не бачимо із нами поруч, кого оплакуємо, незримо перебувають із нами у духовному бутті.

Смерть забирає тлінне тіло людини, але ніколи не може забрати нашої любові. У нашій молитві за спочилих ми виявляємо нашу турботу про них і нашу нескінченну любов, яка долає все, що розділяє живих і померлих, яка долає і час, і простір, і саму смерть. Святі отці навчають, що для померлих братів наших і сестер поминання – немов шматок хліба голодному і кухоль води спраглому. Це велике добре діло.

Не забудьте нині піднести молитви й за українських воїнів, що полягли, захищаючи нас у цій вже більш як десятирічній війні. Через дії агресора по всій країні множаться могили, множаться сльози – адже гинуть невинні жертви, страчуються полонені, юні життя обриваються ракетними ударами… Нам навіть достеменно невідомі імена усіх, хто загинув – за нас чи поруч із нами, лише через те, що вони були українцями, такими ж, як і ми.

Тож піднесімо сьогодні молитви за наших рідних і близьких, за полеглих українських воїнів, за невинних жертв, аби попіклуватися про їхню вічність, виявити щодо них любов і турботу – адже їхні душі живі, і ми неодмінно зустрінемося із ними у час воскресіння з мертвих.

Упокой, Господи, душі всіх від віку спочилих православних християн і всіх тих, хто своє життя віддав за волю і незалежність України, і всяку душу, яка спочила і Твоєї Милості потребує, і прости їм усі провини їхні, вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне, і створи їм вічну пам’ять.