Стаття розглядає роль любові в контексті пам’яті про померлих в Троїцьку поминальну суботу. Любов допомагає зберегти зв’язок зі зниклими фізично, але присутніми духовно, відчути, що смерть є тимчасовою, а померлі продовжують існувати в іншому світі. Стаття також закликає до вияву любові через молитву та милостиню заради духовного спасіння померлих.

Любов як засіб збереження зв’язку з померлими та надія на вічне життя.

Неймовірним дивом, неймовірною силою обдарував нас Господь – здатністю любити. Любов допомагає людині долати найбільші негаразди, освітлює шлях у найтемніші часи.

Згадаймо, яку заповідь залишив Спаситель кожному із нас? Заповідь любові. «Як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13: 34), – навчає Син Божий на Тайній вечері, у Свій останній вечір перед розп’яттям. Прощаючись із учениками, знаючи, що Йому доведеться померти за гріхи людей, Він говорив про любов.

Любов відкриває нам шлях до розуміння Істини. Розуміння того, що завдяки Хресній жертві Спасителя смерть є лише тимчасовою, і всі ми воскреснемо для вічного життя у Христі.

Адже чи перестаємо ми любити наших ближніх після їхньої смерті? Ні. Люди помирають, але любов до них залишається живою. Через любов і завдяки любові ми відчуваємо, що ця розлука є тимчасовою: наші близькі не зникли, не пішли у небуття. Вони продовжують існувати, просто в іншому світі, і ми обов’язково зустрінемося, коли прийде час. Адже в Бога немає мертвих — «в Нього всі живі» (Лк. 20: 38).

Сьогодні, в Троїцьку поминальну суботу, ми підносимо молитви за наших померлих. Нехай їх фізично немає з нами тут, на землі, але їхні душі живі там, у вічності.

Вони досі потребують нашої любові. І найкращим виявом її будуть не плач і сльози – адже вони живі у Бозі, і їм так само боляче бачити наші страждання. Не пишні застілля на їхніх могилах – трансформовані залишки язичницьких обрядів. Але щира молитва за них і милостиня заради духовного спасіння – нас і наших померлих.

«Незбагненним промислом до блага вічного світ готуючи, час життя і спосіб кончини людям визначивши, відпусти, Господи, від віку спочилим усі гріхи їхні, прийми їх в оселі світла й радости, обійми Отчі поспіши їм відкрити і почуй нас, що поминаємо їх і співаємо: Господи, Любове Невимовна, пом’яни спочилих рабів Твоїх. Амінь».

Автор: Митрополит Епіфаній Предстоятель УПЦ (ПЦУ)